Не дав бог щасливої долі, зате двох діток здорових послав. Гріх Маші скаржитися на життя. Ну і що, що сама з двома дітьми на руках залишилася. З самого ж початку бачила, що непутьовий її Олексій. Він й одружитися запропонував лише тому, що мати змусила, коли почула про вагітність Маші.
Нажили вони разом не мало не багато – аж три роки. Коли дівчина удруге завагітніла, татусь вирішив, що для нього це занадто. Де гроші на цих дітей брати, тож накивав п’ятами. Маша горда, шукати муженька не хоче. Пішов – то скатертиною доріжка. Але ж і той хитрий. На розлучення не подавав, щоб аліменти не платити.
Добре хоч квартиру залишив. Маша має власний куточок. На роботу у її цікавому стані не візьмуть, а викручуватися якось треба. Якщо сама може перебитися на хлібі та воді, то дітей гарно годувати треба. Вирішила зайнятися улюбленою справою – пекти. Почала з тістечок, продавала у базарні дні. Потім люди самі стали просити спекти на замовлення й не тільки тістечка.
Пекла багато, брала дорого, сама розуміла, що ціни дещо високі, але їй дітей на ноги ставити. Про совість думати ніколи. Люди, знаючи, яка ситуація склалася у Маші, замовляють та ще й рідним, друзям, знайомим рекомендують.
Чим ближчою ставала дата пологів, тим більше жінка хвилювалася. Куди ж вона по старшого, коли піде по меншого. Хоч-не-хоч, а довелося звернутися до свекрухи. Та носом трохи покрутила, але погодилася взяти онука до себе на два тижні. Не більше й не менше.
Коли Маша повернулася додому з маленькою донечкою на руках довелося все згадувати по новій. Як підгузок міняти, до грудей прикладати, на сон вкладати. За старшим сумувала, часто до свекрухи телефонувала, але ніби й весела, каже, щоб не хвилювалася Маша й добре про донечку дбала.
Через місяць повернулася новоспечена матуся до своєї роботи. Добре, що свекруха інколи погоджувалася з малими посидіти, то був у дівчини час закінчити замовлення, які старалася брати не багато. Не хотілося людей підводити. Телефонує якось свекруха й просить, щоб Маша спекла їй торт для подруги. Та ще й картинку скинула, який саме хоче. У Маші нічого вдома не залишилося, адже вона купувала лише, коли пекла на замовлення.
-Лідіє Василівно, а що ж ви заздалегідь не попередили? Я не встигну до завтра, та й матеріалу для роботи у мене немає – пояснювала Маша.
-Так і скажи, що не хочеш! У мене чомусь не запитувала чи хочу я з твоїми байстрюками бавитися. А я й не хотіла, але тебе пожаліла. То он як ти мені відплачуєш?
Маша більше не слухала. Для себе вона почула цілком достатньо. Як справлялася раніше без сторонньої допомоги, так і продовжить, а коли доведеться, то краще вже у чужої людини просити допомоги, ніж у таких родичів.
