Не думаю, що моя історія стане для вас новою. Швидше за все, тут кожна третя жінка розлучена й сама дбає про дітей, бо чоловік влаштовує особисте життя. Як з літ – так з розуму, чесне слово.
З Микитою ми одружилися після закінчення університету. Взяли трикімнатну квартиру на виплату. Обоє працювали, чимось мама з татом з обох сторін допомагали. Так помалу й виплатили. За той час встигли стати батьками двічі. Старший син, Олег, молодша донечка, Настя. Усе, як у всіх. Хатні справи, домашні завдання з дітьми, перевірки та проблеми на роботі, зустріч із друзями, відвідини старих батьків.
Не можу сказати, що подружнє життя у мене було безміру щасливим. Микита ніби чоловік хороший, ніколи не скривдив та вже дуже любив вихвалятися. Приб’є поличку на кухні, то всім розповідає, який же він молодець. Купить мені подарунок, так усім вихваляється й наказує брати приклад. Завезе дітей до школи так ще тиждень нагадує, що татко найкращий. Розумієте, людина себе любить й хоче чути овації з усіх сторін.
Якщо по молодості усі ці монологи були рідким явищем, то ближче до старості стали буденністю. Я вже якось не витримала й попросила його перемикнутися. Розповісти про що завгодно, тільки не про себе коханого та свої сумнівні досягнення. Микита на мене образився. Кілька днів не розмовляв, лише дивився басом. Я хоч змогла перепочити.
Присутність чоловіка у квартирі стала мене дратувати. Усі ці розкидані речі, невипрасувані сорочки, потреба готувати вечеряти, купувати якісь непотрібні речі на свята, які більше не мають жодного значення. Микита й собі давав зрозуміти, що не радий повертатися додому до такої жінки, як я.
Не витримала, запропонувала розлучитися. Діти вже не малі, все зрозуміють, а нам ще не пізно життя з чистого аркуша почати. Так він, як схопився: «Ніякого розлучення я тобі не дам! Ти моя дружина й нею залишишся поки нас є». Думаєте це любов так кричала в його серці? Якраз! Хто захоче відмовлятися від безплатної хатньої робітниці, яка готує, прибирає, миє, пере та прасує.
Зазвичай на вихідних Микита кудись втікав, щоб не залишатися зі мною в чотирьох стінах. Помітивши, що він навіть не збирається йти, вирішила, що сама трішки погуляю. Пішла до супермаркету й зустріла свою давню знайому. Олена зніяковіла, коли мене побачила й намагалася уникнути розмови. Не знаю, чим я могла її образити, тому сама підійшла й привіталася.
-Привіт! Також вдома не сидиться у вихідний? Що смачненького набрала?
-Іро, мені дуже прикро, що так сталося. Я б розповіла раніше, але не хотіла влазити у чужу сім’ю.
-Не зрозуміла, про що це ти мала мені розповісти?
–Так Микита твій на роботі шури-мури завів. Про це всі знають, я думала, що й ти в курсі – вона дивилася на мене винуватими очима, а я не могла прийти в себе після почутого.
Додому поверталася на ватних ногах. Не те щоб дуже засмутилася, але все одно було неприємно дізнатися, що тебе обманюють. Микита уже був насуплений:
-Де ти стільки лазиш? Я голодний, а їсти немає чого! От навіть холодильник порожній. Не могла спершу приготувати щось, а потім йти на всі чотири сторони.
-Ну тобі туди дорога знайома краще. І чого це я тобі повинна їсти готувати? Кого у ліжку задовольняєш, та нехай і відпрацьовує.
Він миттю почервонів, а потім хотів щось сказати та совісті забракло.
-Як квартиру будемо ділити? – от і все про що запитав.
-Розміняємо на двокімнатну з доплатою. Нам з дітьми квартира, тобі гроші. Думаю, твоя пасія десь мешкає, от і прихистить тебе.
-А чого це мені гроші, може я квартири хочу! – запротестував муженьок.
-Ну добре! Квартира буде твоя й діти в додачу. Їм же потрібно кудись приїжджати на канікулах та вихідних.
Микита більше не сперечався. Погодився на мої умови. Розлучили нас швидко. Діти уже дорослі, а за квартиру ми самі домовилися. Я думала, що можливо плакатиму або шкодуватиму, що не спробувала зберегти свій шлюб. Та я шкодую лише за тим, що не розійшлася з ним раніше.
