Ми родом з подругою з одного села. Все дитинство провели разом, та й зараз дуже гарно спілкуємося, хоча й живемо в різних куточках планети. Дружимо ми майже з пелюшок. Разом навчилися ходити, перший раз удвох пішли до садочка, потім разом переживали перше кохання та сльози. Ми були не розлий водою.
Та пізніше, вже як ми закінчили університет та повиходили заміж, моя подружка з чоловіком вирішила переїхати жити до Америки. Андрію (так звуть чоловіка моєї подруги), через те, що він працює програмістом, запропонували дуже гарну роботу у Вашингтоні. Ось вони не довго думали, зібрали речі та й переїхали туди на зовсім. Зараз ми з нею зідзвонюємося та говоримо інколи годинами. Звичайно сумуємо один за одним, але натомість є причина чому нам з чоловіком потрібно поїхати побувати в Америці, а у них — щоб навідатися додому.
Та нещодавно у моєї подруги сталося у сім’ї горе — у неї померла мама. Тому після похорон неньки вони з чоловіком прийняли рішення забрати тата до себе в Америку жити. Чоловіку було вже за вісімдесят років, тому він сильно не суперечив дітям, а майже одразу погодився. Бо сам чоловік вже не може за собою доглядати належним чином.
Перший час татко моєї подруги звикав до нового місця проживання. Постійно виходив на вулицю та прогулювався вуличками їхнього району. Звичайно, чоловікові було дивно жити не в Україні, адже все своє життя він провів у своєму мальовничому селі, а тут його привезли в місто, де все заасфальтовано і ніде немає ні травинки. Та частенько його донька вивозила на свіже повітря в ліс. Вони там влаштовували пікніки та просто гуляли між дерев.
Так одного разу моя подруга приїхала з татком та своїм чотирилапим другом на свіже повітря і коли вони гуляли лісом подруга помітила, що у неї немає її мобільного телефону. Вона сказала татові трохи почекати, а сама побігла до машини перевіряти є він там чи немає. А коли повернулася назад, то свого тата вона вже не побачила на тому місці, де сказала чекати, там сидів тільки собачка.
Подруга довго не зволікала, а одразу ж викликала поліцію, щоб вони допомогли шукати їй її тата. Бігали вони лісом до самого вечора, але так і не змогли знайти чоловіка. Аж тут до одного з поліціянт зателефонувала якась жіночка і сказала, що чоловік, якого вони шукають знаходиться у будинку для пристарілих.
Виявилося, що поки моя подруга шукала свій телефон, її тата зустріла молода дівчинка. Вона подумала, що він заблукав і вирішила відвезти його до будинку пристарілих, звідки вже працівники й зателефонували до поліції.
Подруга одразу ж поїхала й забрала свого тата. Вона йому пообіцяла, що більше ніколи не залишить його одного, навіть на хвилинку.
