Чоловік сидів у кімнаті, дивлячись на екран телевізора. Він поринув у свої думки. Чому так сталося, що на схилі літ він живе один. Здавалося, зовсім недавно в нього була сім’я, дружина і два сини. Час в клопотах минав швидко. Одного разу, коли діти поїхали навчатися в інститут, дружина повідомила, що йде від мене до іншого. Новина підкосила мене, як, чому? Адже жили, як усі. Були свої радості, проблеми. Але від цього не розлучаються. Виявляється, я недостатньо приділяв їй уваги, і взагалі не цікавився як вона проводить час, про що думає, і таке інше. В сорок п’ять років залишився один. Сини приїжджають, провідують. Але то буває не часто.
Наразі мені шістдесят п’ять. Зустрів жінку на десять років молодшу від мене. Ми зустрічалися недовго, і я запропонував переїхати до мене жити. Самотність мене дістала. Хочеться, щоб поруч була надійна людина. Марія сподобалася мені своїм веселим характером. Постійні жарти не дають сумувати, і мені з нею добре. Вже з першого дня квартира посвітліла, прибрано, із кухні ллються приємні аромати. Не життя, а казка. В мене відкрилося друге дихання. Ми невпинно їздили відпочивати на природу, прогулянки по парку. Життя вирувало.
Так продовжувалося два місяці. Потім я помітив, що Марія не вкладає ні копійки в наші загальні покупки. На запитання, чому? Відповідає, що тут її нема нічого. Якщо я перепишу на неї квартиру, потім буде вкладати кошти. Я задумався. Потім перепитав, якщо не перепишу, то що? Відповідь мене здивувала й образила. Марія сказала, що перейшла жити до мене заради квартири. Чекати, поки зі мною щось трапиться, то довго. Тим паче, що одружуватися я не пропоную. Просто так мене терпіти вона не буде.
На другий день, зранку, жінка пішла. Я її розумію, але робити так, як вона хоче, не буду, тому попросив піти.
