Ми з Оленкою одружилися три роки тому. Я вважав, що в нас у фінансовому стані все йде добре. Нещодавно виявилося, що дружина вагітна, і ми з нетерпінням чекаємо поповнення в нашій сім’ї. Обговорили всі деталі про наше майбутнє, коли я один буду забезпечувати сім’ю. Все складається добре, зарплата в мене не маленька, тому протримаємося, поки Оленка буде в декретній відпустці.
Та сталося непередбачуване. Наша фірма закінчила своє існування, і ми, всі співробітники залишилися на вулиці. Такого ми з дружиною не чекали. Я намагався влаштуватися на роботу, але все не вдається. Там де беруть на роботу, зарплата мізерна, за яку себе не утримаєш, не те що сім’ю. Згодом прийшлося продати свою стареньку машину, щоб якось зводити кінці з кінцями. Адже на той час Оленка народила сина Артема.
Одного разу сусід покликав мене подивитися його машину, щось не заводиться. Я оглянув, знайшов причину, сказав які потрібно купити запчастини. Через півтори години його машина була на ходу. Сусід заплатив мені за роботу. Запропонував, якщо в його друзів виникатимуть питання з приводу машин, він направлятиме їх до мене. Так я почав заробляти на прожиття. То невеликі гроші, але вони були, і ми з Оленкою не влізали в борги.
Надалі до мене почали звертатися друзі друзів. Так що день повністю присвячений ремонтуванню машин. Я нарешті задоволений собою. Зміг забезпечити сім’ю. Хоч не так, як хотілося, але ми не бідували. Сусід запропонував відкрити своє діло, грошима допоможе він. Ми почали оформляти документи. Приміщення у нас було, мій гараж пустував. Тому для початку якраз те що потрібно.
Одного разу зателефонував двоюрідний брат Оленки. В нього зламалася машина. Я погодився подивитися, нехай під’їжджають. При огляді виявилося багато несправностей, про що я й сказав Володимиру. Він погодився, щоб ремонтував машину я, він за все заплатить. Суму за ремонт я назвав відразу, та ще й запчастини скільки стоять. На запчастини Володимир гроші дав, а решту обіцяв віддати, коли приїде забирати машину.
Так сталося, що коли двоюрідний брат Оленки прийшов по свою машину, мене не було вдома. Дружина відкрила гараж, Володимир забрав свою машину. Увечері я запитав Оленку, скільки грошей чоловік залишив за машину. Вона здивовано дивилася на мене.
– Володимир сказав, що розрахувався з тобою. Я повірила, чи то не так?
– Не так.
Я зателефонував Оленчиному брату, запитав, коли віддасть гроші? На що той відповів, що всю решту отримала моя дружина, і додав, якщо в вашій сім’ї немає довіри, то він тут ні при чому. Ми з дружиною переглянулися. Вона почала плакати, як брат міг таке наговорити? Адже не давав їй ніяких грошей. Оленка зателефонувала до тітки, мами Володимира. Розповіла, як той поступив із нами. Тітка сказала, що її син гроші їй віддав, нехай Оленка має совість і не вимагає знову.
Ми так нічого і не добилися, ось тільки родичі стали косо на нас дивитися. А Володимир удає, що його образили. Виходить з чужими людьми легше працювати та довіряти одне одному, ніж із родичами.
