Марта все своє життя віддала на те, щоб дбати про чоловіка, дітей, господарку та їхній великий будинок, який жінка успадкувала від своєї бабусі. Жінка в свої сорок п’ять років вправлялась з усім так ще й працювала керівницею відділу фінансів в одній компанії.
Та от тільки ніколи вона не виділяла часу на себе та своє здоров’я. От і дійшло до того, що захворіла, як то кажуть в народі, “по-жіночому”. Довелось робити операцію. Хвилювалась що вона, що діти, бо ж думали, що можуть виникнути проблеми під час наркозу, але все пройшло добре.
Лікарі порадили Марті поїхати в санаторій для подальшої реабілітації після операції. Заодно відпочине і поправить інші проблеми зі здоров’ям. Марта була рада, що нарешті зможе трішки приділити часу собі,адже вважала, що їй це геть не завадить і вона на це заслужила за стільки років праці. От тільки чоловік її, Юра, був дуже цим незадоволений.
– Ага, санаторій значить. Ну їдь-їдь. Але потім можеш в дім не повертатись. Знаю я, чим ці курорти у вас, жіноче, закінчуються. Вертихвостка знайшлась! — ображено сказав чоловік.
– Юра, ти здурів? Я тобі ще раз показую виписку лікаря і ним затверджену путівку. Бачиш? Мені треба лікуватись. Я вже довела себе до того, що довелось операцію робити. Треба долікуватись, а інакше і душу Богу можу віддати, якщо знову забудеться про це.
– Так-так. Розказуй мені. На мене часу в неї не знаходиться, а як на відпочинок захотілось, то все! І час, і гроші, і бажання є. Знаю я, чого туди їдеш. Набрид я тобі, так? Ти кажи прямо, я ж все одно вже про все знаю.
– О господи! Повторюю тобі ще раз. Я. Їду. На. Лікування! І я не находила для тебе часу? А хто весь час біля тебе бігає, виконує твої забаганки? Ти ж біля хати не хочеш нічого робити. Господарка не для тебе, а свіжих овочів і фруктів хочеться, домашніх яєчок, курочки. За дітьми я дивилась, за господаркою я, за тобою дбала теж я. То що, не можу трохи відпочити за стільки років?
– Ай! Теж мені, роботяга. Все одно, як ти можеш чоловіка самого кидати на два тижні? Як я жити буду? З голоду зачахну через тебе!
На цій ноті вони сильно посварились. Марту дивувала така поведінка чоловіка. Чому він переконаний, що вона не багато працює? Чому він собі вирішив, що вона обов’язково закрутить курортний роман? Чому їй не можна просто відпочити та полікуватися?
З такими думками Марта пішла на кухню, нагодувала чоловіку на два тижні їжі. Котлети, які потім заморозила і їх треба просто підсмажити, або підмети в духовій шафі, відбивні, супи, гарніри, овочі, фрукти. Все найкраще для вередливого чоловіка.
А Юра тим часом десь собі ходив, бо ж в підсумку сварки просто вийшов з хати і пішов кудись. А куди? Бог зна. Слухавку не бере, додому не повертається. Ну і нехай. Дорослий вже чоловік.
Марта зібрала речі, викликала таксі та помчала до вокзалу, щоб сісти на потяг до санаторію. По приїзду зателефонувала чоловіку та дітям, що вже прибула та поселилась в номер. Скоро буде знати розклад процедур. Юра наче не подавав виду, що ображений, але таки запитав, як пройшла дорога.
Жінка з радістю пішла на екскурсію по санаторію. Познайомилась з сусідами, що жили в сусідніх номерах. Однією з них була жіночка сорока дев’яти років. Красива, впевнена блондинка красуня. Стелла. Вона одразу подружилась з Мартою. І от, за однією з їхніх бесід Стелла дізналась про те, що її нова подруга вперше за стільки років приїхала в санаторій. Її вразило, що жінка так сильно себе не цінувала, що потрапила спершу на операційний стіл, а потім вже на відпочинок.
– Слухай, я дам тобі пораду, якщо ти дозволиш.
– Звісно.
– Цінуй себе і своє здоров’я. Ти в себе одна. Чоловік і діти це, звісно, добре, проте в підсумку ти залишишся сама з собою. Ти — це та людина, з якою ти завжди. То чому ти не дбаєш про себе хоч трішечки? Тим більше, якби в мене був такий чоловік, як в тебе, то я давно б була розлучена.
– Та чому? Він, насправді, хороший!
– Ага, але зате перше про що подумав — не про твоє здоров’я, а про зраду. А так думають, переважно, ті, хто сам слабкий на передок. Якщо кохає, то чому не хвилюються про твоє здоров’я, а про свій комфорт та якусь там уявну зраду. Ти ж ходиш лише на процедури та й в читальний зал, а ще на прогулянки територією. Навіть з чоловіками не спілкуєшся! Як можна не довіряти такій дружині? Кажу тобі, він точно сам на ліво ходить, а тебе по собі судить. Якщо не віриш, то приїдь на день-два раніше без попередження. Побачиш, що я була права.
Марта залучалась після цих слів. Вона справді ніколи не давала приводів Юрі для таких думок про себе. Але ж він з якогось дива так подумав. То звідки така реакція?
Жінка вирішила зробити так, як їй порадила Стелла. Вона насолодилася відпочинком, відвідувала всі необхідні процедури та відчувала, що їй нарешті краще. Весь цей час вона телефонувала щодня Дріт а розповідала що робила, де була, як провела час. Але той лише огризввся та кидався всілякими неприємними словечками, безпідставними звинуваченнями та докорами.
Коли пройшло вже майже два тижні, а до справжнього закінчення її путівки і запланованого приїзду залишилось небагато, всього лише два дні, Марта зібрала речі та поїхала додому. Вирішила зробити сюрприз Юрі. Перед цим вона накупувала дітям та чоловіку всіляких сувенірів, подарунків та гостинців.
Приїхавши додому на таксі з вокзалу, Марта відчинила двері дому своїм ключем.
В будинку тихо. Нікого, здавалося б, немає. От тільки коли Марта зайшла на кухню, то побачила там залишки романтичної вечері. Червоне вино, нарізка з шинки, фрукти, ягоди, шоколад. По коридору, що вів до спальні, вона побачила розкидані речі, серед яких були і жіночі. Білизна в тому числі.
Марті все стало зрозуміло. Вона увірвалась в спальню і побачила, що її Юра,який так сильно звинувачував її в зрадах, без будь-яких підстав, сам лежав в ліжку з якоюсь панянкою років тридцяти п’яти. Вперше жінку захопила безпросвітно лють. Марта одним рухом зірвала з коханців ковдру, взяла ремінь з вішалки та почала гамселити обох без пояснень. Хіба немає за що? Є! Ще й як є!
Коханка запитала та почала сповзати з ліжка. По-під стінку поповзла в коридор. Марті було байдуже на неї, адже її більше цікавив Юра, який в цей час намагався перекинути провину на Марту:
– Ти сама гуляти поїхала! Залишила мене на господарці самого! Ще й майже без їжі! От я і вирішив теж погуляти! Та й хоч хтось мене нормально погодував!
– Ти! Сk _0muна безбожна! Ти ще з мене винну робиш?! Я тобі вірність завжди зберігала! З чоловіками в санаторії навіть не спілкувалась! Лише з лікарями! Не більше! Чемно ходила на всі процедури, в читальний зал та й на прогулянки з сусідкою!
– Та розкажи мені тут!
– Ти по собі мене судиш?! Ти, чортяка не чесаний! Я на тебе найкращі роки життя витратила! Здоров’я своє втратила, щоб тобі, kyp вuй сину, добре жилося! А ти, мало того що зраджуєш, так ще й перекидаєш все на мене?! Гнu д@ ти остання!
Марта так Розлютилась, що схопила чоловіка за чуба, витягнула його на вулицю, за ворота виставила. Потім витягнула його коханку, яка ховалась на веранді та відправила до Юри.
– Нехай всі сусіди бачать, хто ти такий насправді! Гуляка! 3p@днuk! Сk0muняk@! Аби мої очі тебе більше не побачили в цьому домі! А ти, ля pв0 така, знай, що нічого в нього нема! Лише старий седан! А будинок цей — мій! Не спільний! Це мій спадок і йому з цього добра нічого не дістанеться!
Сусіди вийшли подивитись, що ж там відбувається. І застали цікаву виставу, як Марта лає чоловіка з коханкою, які стоять в чому мати народила, відгамселені та пошарпані.
Марта викинула всі їхні речі та наказала забути дорогу до того дому. Вони з Юрою розлучились, хоч чоловік і намагався з нею помиритися. Та жінка такого пробачити не могла. Вона добре запам’ятала, як Юра з нею обійшовся і ще раз на цей гачок не попаде.
Зараз вона живе на повну та тепер щороку їздить зі своєю подругою Стеллою до санаторію, багато відпочиває, дбає про себе та дуже гарно змінилась. Вже і не залишилось нічого від тої вічно втомленої та хворої Марти. Тепер вона щаслива. Тепер вона вільна.
