Ми з Ростиком познайомилися в університеті, потім одружилися. Хоча мої батьки та подруги казали, що він мені не пара. Занадто легковажний. Його амбіції завжди перевершували його справжні можливості. Але я його кохала…
У нас народилася донечка Єва. Я сиділа в декреті, і паралельно вела свій інтернет-магазин. Продавала жіночі сумочки. Ростик працював менеджером у будівельній фірмі.
Так сталося, що я завагітніла вдруге. Ростик дуже хотів сина.Євочці було 2 роки. Я боялася, чи зможу приділити час двом маленьким дітям. Чоловік мене переконав.
Ростикові батьки живуть далеко, тому чекати підтримки я могла тільки від своєї мами. Вона працювала позмінно, а у вільний час допомагала мені з дітьми. Згодом взагалі вийшла на пенсію. А Ростик… Спочатку він влаштовував істерики, що дуже хоче дитину, щоб я не сміла переривати вагітність, що він в коржик розіб’ється заради дитини. А на ділі його не можна було відправити з дітьми погуляти. Де були мої очі, коли я вийшла заміж за його інфантильного маминого синочка?
Грошей не дуже вистачало, магазин хорошого доходу не приносив, тому я вирішила вийти на роботу. Євочка пішла до дитячого садочка, а Ромчика доглядала моя мама.
Вранці у мене був марафон. Приготувати сніданок, завезти Єву у садочок, доїхати до роботи. А чоловік не хотів змінюватися…З роботою не щастило. Працювати він категорично відмовлявся, тому що був творчою людиною і наступати на горло власній пісні не міг. По дому теж нічого не робив – була я і була моя мама – навіщо йому ще надриватися? З дітьми – так, допомагав. Складав мені компанію, коли я йшла гуляти з візочком.
Коли донька підросла, він почав іноді гуляти з нею сам – найчастіше, звичайно, у дворі, іноді на сусідніх майданчиках. Але, звичайно, це було рідко.
Одного дня мені на роботу подзвонила мама, і сказала, що у неї підскочив тиск, і що сидіти з Ромчиком вона сьогодні не зможе, бо дуже кепсько почувається. Навіть, швидше за все, доведеться викликати «швидку». На роботі ми здавали саме квартальний звіт. Я могла вирватися з роботи тільки через 3-4 години. Я подзвонила Ростиславу, і сказала поглядіти сина, поки мене не буде. Він сказав, що поїде гуляти з Ромчиком в парк.
Бабуся одягнула дворічного Ромчика в легенький костюмчик. Спакувала для татуся сумку з підгузками, серветками, водичкою та печивом для перекису. Передала онука для зятя і викликала лікаря – тепер можна було подумати і про себе. Лікар «швидкої» зробив їй укол, і вона заснула. Прокинувшись через три години, вона з переляком зрозуміла, що що до сих пір в квартирі одна. Я подзвонила мамі, я сказала, що вже виходжу з роботи. Зять слухавки не брав. На щастя, Ростислав з Ромчиком повернулися вже через 20 хвилин. Дитина ледве стояла на ногах, відмовилася їсти і майже відразу заснула.
Я повернулася з роботи. Ромчик досі спав. Ростислав поїхав десь по своїх справах. Я торкнулася до сина, він погано дихав…Я не могла його добудитися…
Я сказала, щоб мама викликала «швидку», а сама схопила сина на руки. Він дихав. Але так тихо і рідко, що помітити це було, дійсно важко. І так. Він був абсолютно холодний. До приїзду бригади, я розтирала його, смикала і все-таки домоглася того, що він відкрив очі …
Літній доктор послухав його, зробив якийсь укол і сказав відпоювати дитину.
У дитини перевтома та тепловий удар!
“Таким як ти дамочкам, взагалі не треба мати дітей!”,-сказав літній лікар
Я нічого не розуміла, але тут в дверях з’явився Ростислав.. «А що такого? Ми гуляли просто з ним. У візочку він довго гуляти не хотів. Він, звичайно, ревів, на руки просився, але я-то знаю, що дитину балувати не можна! Так що мій син сам йшов весь цей час … Він майбутній мужик, нехай звикає».
Лікар ще погукав, що таких матусь, як я, треба віддавати під суд за знущання над дитиною, і поїхав. Ромчику стало краще, він навіть заусміхався, сидячи у мене на руках. Все минулося.
Ця прогулянка батька з сином стала переломним моментом у моєму життя. Я розлучилася з Ростиславом. Для чого такий нікудишній батько. Це ж не опора для жінки, а лишній баласт.
Я часто згадую того лікаря і звинувачую себе – якою поганою матір’ю я була тоді. А батько? Він вважає, що нічого кримінального не зробив. Погуляв з сином, і знову мені все не так!
