Мені вже 65 років, сьогодні мій День народження. В цей день я, як завжди, ходив до церкви. Саме в цьому місці я може зосередитися та порозмовляти з Богом.
Насамперед я подякував за те, що я дожив до цього дня, далі дякував за те, що моя дружина та всі рідні здорові. Попросив у Бога, щоб так було й надалі. Що ще потрібно бажати.
Наші з дружиною доньки вже дорослі, мають дітей. Я просто обожнюю своїх онуків. Ми з Тетяною тепер залишилися одні, проживаємо в однокімнатній квартирі.
Ми щасливі разом, от тільки б грошенят у нас було трохи більше. Пенсія дуже маленька, вистачає лише щоб купити ліки та оплатити комунальні послуги. Доньки постійно пропонують нам гроші, але ми не беремо.
Нещодавно моя похресниця запросила мене з Тетяною на весілля. Ця новина мене стурбувала, хоча я мав би відчувати радість. Річ у тім, що у нас зовсім немає грошей на хороший подарунок. А дарувати щось дешеве не хочеться та й соромно.
Після свят має бути весілля. Якраз в такий момент з грошима особливо клопітно. Що ж робити? На той момент ми не матимемо змогу придбати подарунок, адже і внукам потрібно щось дати, і на святкування харчів придбати.
Та раптом до мене зателефонував мій колишній сусід Василь. Ми дуже давно не бачились. Василь запропонував зустрітися, а я сказав, що не маю чим його пригостити. Василь запропонував зустрітися в кафе та я погодився. Мені було цікаво як склалася його доля за той час, що ми не бачились.
Я був дуже радий бачити свого давнього друга, ми довго розмовляли, я розповідав про своє життя, Василь – про своє. Наприкінці нашої зустрічі Василь простягнув мені конверт з грошима. Я уже здивувався та взяв його, не став ні про що питати.
Прийшовши додому, я відкрив конверт та у мене аж очі на лоб полізли: там була дуже велика сума грошей і записка: “Друже, дякую тобі, що свого часу ти мені допоміг. Ось вирішив тобі віддячити добром”.
Я відразу зателефонував до Василя та запитав чому він дав мені таку велику суму та за яке добро він вирішив мені віддячити. Василь розповів історію, якій вже дуже багато років.
Якось у доньки Василя був День народження та вона хотіла в подарунок одні цукерки. Тоді вони ще ніде не продавалися та їх було вкрай важко знайти. Що тільки не робив Василь, де тільки не шукав – їх ніде не було.
Тоді я згадав, що у мене вдома лежить коробка таких цукерок. Мені їх прислала тітка з-за кордону, а я не особливий поціновувач цукерок, тож вони у мене так і лежали вдома.
Я запропонував Василю віддати ці цукерки, мені було зовсім не шкода та я не очікував чогось натомість.
І ось нещодавно донька Василя гостювала у нього вдома. Дізнавшись, що у мене сьогодні День народження, вона передала мені кругленьку суму грошей. Для неї віддати їх не було особливою проблемою, адже вона дуже добре заробляє.
Ось так зроблене мною добро повернулося до мене якраз в той момент, коли я цього потребував. Я радів, що зможу зробити гідний подарунок на весілля.
