Зимовий ранок. Хоча до світанку ще є час і на вулиці ледь-ледь видно. Мороз тиснув страшенний. По обидва боки траси були кучугури снігу. Здавалось, що єдиним плюсом, окрім того, що Тарас нарешті повертався додому, була чиста дорога, на якій не було ожеледиці.
В автомобілі затишно, тепло та по своєму атмосферно. Грала приємна музика, а в тримачі для склянки стояв закритий термос із гарячим чаєм. Тарас їхав обережно, не розганяючись, незважаючи на те, що траса була порожньою. Здавалось, що лише Тарасу в цей ранок кудись потрібно.
А йому справді дуже потрібно. Додому, до дружини та доньки. Він вже уявляв, як прийде додому, поїсть гарячого курячого бульйону, вип’є какао та ляже спати, щоб відпочити після відрядження.
Раптом попереду він помітив якусь сіру гірку. Чи то просто пляма якась. Але швидкість Тарас таки збавив. Під’їхавши ближче виявилось, що то зграя пташок. Вони різко здійнялись вгору, та одна таки сильно вдарилась об лобове скло і впала на землю.
Тарас не зрозумів, чого це птахи всілися посеред траси, але не хотів про те думати й поїхав собі далі. Швидкість він все так саме не набирав сильну. Далі по дорозі він помітив, що збоку від траси, мало не вилізаючи на ту гору снігу стоять два силуети. Один вищий, а другий значно нижчий. Під’їхавши ближче Тарас побачив, що то була жінка з дитиною.
Він таки вагався, чи зупинятись чи, бо можливо це якась підстава, чи може та жінка шахрайка чи ще щось. Але якщо він помиляється, то буде дуже погано залишати цих двох на вулиці в такий мороз.
Чоловік зупинив машину та запропонував жінці сісти в машину й доїхати хоча б до передмістя. Жінка не довго думала та одразу вмостилась на задньому сидінні, а потім вже затягнула за собою дитину, якій на вигляд було орієнтовно сім-дев’ять років.
Раптом двері з боку водія відчинились та Тараса схопив кремезний чолов’яга, намагаючись витягнути бідолагу з машини. Тарас відштовхнув того та заблокував двері, тоді той заліз в машину з іншого боку, на переднє місце всівшись. Але поки нападник не встиг закрити двері, Тарас схопив термос та зарядив ним незнайомцю та виштовхнув його ногою з машини.
Тоді в діло увійшла та жіночка. Вона схопила Тараса за голову та вже хотіла надавити пальцями йому на очі, кричачи при цьому, щоб той по-хорошому віддавав гроші й машину. Але Тарас не розгубився, заламав їй пальці назад та виштовхав їх обох з автомобіля. Різко зачинив всі двері, поки нападники оговтувались, а їхнє дитя на це все тихо дивилось і мало не плакало, і рванув уперед. І вже в дорозі заблокував всі двері.
Йому вже стало байдуже на тих людей та на ту дитину. Хочуть там стояти з дитям? Xай стоять. Тарасу своє життя та своя родина цінніші. І ось тоді він набрав пристойну швидкість. Щоб швидше потрапити додому.
Хоча з іншого боку шкода, що через таких виродків люди, яким справді потрібна поміч, можуть не отримати її.
