Тетяна виходила заміж не задумуючись. Вона кохає, і від того щаслива. Мама сумно дивилася на дочку. Не подобався їй Іван. Грубий чоловік, зиркає з під кудлатих брів. Що в ньому знайшла Тетяна, що ніякі відговори не допомагають. Вони навіть посварилися перед весіллям.
Іван прийшов у їхнє село років два назад. Влаштувався на роботу охоронцем. Купив собі невеликий будинок. Руки в нього золоті. Він його облаштував красиво, не скажеш, що то звичайна сільська хатина. Тетяну запримітив на випускному. Коли вона з красивою зачіскою, в красивому вбранні йшла вулицею з високо піднятою головою.
Наразі минув рік, і дівчина сказала батькам, що вагітна. З вибором дочки змирилися, але в те, що житимуть добре, не повірили. Після весілля молода сім’я зажила своїм життям. Все в них ладилося. І мама потихеньку заспокоїлася. Народилася донечка Олеся, Іван носився з дівчинкою. Змайстрував ліжечко своїми руками. Треба признати, що руки в нього золоті. Мабуть, від того і біда приключилася.
В селі побачили який гарний майстер Іван, і почали запрошувати зробити то одно, то друге. Увечері обов’язково ставлять пляшку горілки. Спочатку Іван відмовлявся, не п’є. Але кожного разу одне і теж, запрошують. Спочатку півчарки, потім чарку. Дійшло до того, що без пляшки чоловік не приходив додому. За роботу брав не грошима, а пляшкою. Тетяна плакала. На той час у них було двоє дітей. Синок Юра народився через два роки після народження Олесі. Коли Олесі виповнилося десять років, а Юрі вісім, сталася трагедія. Тато йшов додому п’яний, не дійшов, заснув на дорозі. Там його і знайшли неживого.
Тетяна дуже горювала. Хоч і пив, а все ж таки годувальник. І кохала його сильно. Коли залишилися втрьох, життя змінилося. Відразу відчули нестачу грошей. Жінка не в змозі заробити. Адже потрібно їхати на заробітки. Але діти й господарство. Мама потроху допомагала. Але того мало. Не вистачало коштів на їжу, а про те щоб одягтися, і мови не було. Такий тягар зламав Тетяну. Почала пити, водити додому чоловіків. Олеся і Юра дома майже не жили. Весь час знаходилися в бабусі. Одна вона могла приголубити так, як колись це робила мама.
Наразі мамі не до дітей. Хтось написав заяву в службу опіки. Приїздили, говорили, якщо не виправиться, відберуть дітей і поселяють в дитячий будинок. Притихла на деякий час. Діти зраділи, мама повернулася. Але через місяць все почалося знову. В будинку гармидер, чоловіки приходять з пляшкою. На Тетяну страшно глянути. Від постійної пия тики обличчя опухле. Не впізнати в тій жінці красуню, якою була раніше. Притягли її до відповідальності, забрали дітей. Скільки прийшлось бабусі обійти кабінетів, збирати документи, не передати. Вона поспішала. Адже діти наразі в дитячому будинку, а там не солодко. Все позаду, Олеся і Юра в бабусі. До мами на подвір’я не ходять. Що їм там робити. Мама за ум не взялася. Ходить по селу заробляє на пляшку. Про дітей не згадує.
Минуло десять років. Олеся учиться в інституті на третьому курсі. Добре що поступила на держбюджет. Юра поступив на перший курс інституту, де вчиться сестра. Вони дружні. Допомагають одне одному. Бабуся гордиться, хороші дітки виросли, працьовиті. Допомагають їй. Приїжджають кожен вихідний. Вона вже старенька, потребує допомоги. Юра обіцяє, як закінчить вчитися, обов’язково забере до себе жити, Олеся собі говорить те саме. Бабуся лише посміхається.
Одне погано, дочка Тетяна так і не оговталася. П’є, хворіти почала. Лікувати її нікому, немає коштів. Ходила до неї недавно. Лежить одна в будинку, випити не просить, бліда. Викликала швидку. Приїхали, подивилися, говорять, потрібно лікувати в першу чергу від алкоголізму, але потрібні великі кошти. Ось така невесела історія.
