Мені ніколи не доводилося бути в такій ситуації. Навіть не знаю з чого почати. Сьогодні я дізнався, що батьки мені не рідні. Випадково знайшов шкатулку. Раніше її я не бачив. Коли перекладав мамині речі, знайшов її далеко закладену в куточку шафи. Відкрив, а там папери, пожовтіли від часу. В них прочитав, що Олена Варивода відмовляється від Сергія Вариводи. Документи на усиновлення через пів року після мого народження. Мене звуть Сергій. В батьків я один син. Любили мене дуже. Я не відчував від них іншого, крім безмежної любові й підтримки.
Мами не стало два місяці тому, і тільки сьогодні я нарешті вирішив перебрати папери, які лежали на полиці її шафи. Тато ще не оговтався від втрати дорогої людини. Тому на всі запитання прибратися у квартирі, йому було все одно. Мамині речі потрібно роздати, щоб тато звикав до того, що її вже немає з нами. Мої розпитування ні до чого не приводили. Тато не розумів, що я хочу від нього. Лише коли показав знайдену шкатулку, нарешті він зрозумів, що я все знаю. Вірніше не все, а лише те що написано в документах.
Тато розповів, як двадцять п’ять років тому, їм сказали, що дітей мама не може мати. Великий розпач здолав її. Чоловік говорив, що кохає, і якщо не може мати дітей, то житимуть одне для одного. Але мама з того часу змінилася. Стала замкнута, невесела, жити не хотіла. Одного разу мама зустріла свою подругу, яка була вагітна. Сьогодні вона йшла струнка, але без колясочки. Мама зупинилася поговорити. Сказала що вітає її, спитала хто народився? Олена помовчавши, відповіла, народила хлопчика, але відмовилася від нього. Вона молода і хоче жити для себе, а з дітьми няньчитися їй рано.
Додому мама летіла немов на крилах. Вона зі сльозами на очах розповіла про хлопчика, від якого відмовилася подруга. Просила тата не відмовити їй. Поїхати в соціальні служби й взяти опіку над хлопчиком. Але ти його навіть не бачила? Мама плакала і просила, що це її шанс стати мамою.
Нам знадобилося пів року, щоб оформити всі документи й забрати тебе додому. Ми ні одного дня не пожаліли, що в нас з’явився ти. Найрідніший син. Коли мама помирала, просила, щоб я не говорив тобі правди. Їй не хотілося, щоб ти дізнався що не рідний. Просила шкатулку знищити, але тато з горя не відразу згадав прохання. Я її знайшов.
Шукати чи не шукати біологічну маму? Таке питання я задавав собі щодня. Кращих батьків ніж у мене є, мені не треба. Просто хотілося подивитися тій жінці в очі, чи пам’ятає сина? Вирішив, якщо мама не хотіла, щоб я знав правду, не буду шукати ту жінку. Мої батьки найкращі й найрідніші.
