Я ніколи не приховував того факту, що народився та виріс у селі. Мені подобалося працювати на городі й допомагати матері із закрутками. Вона навчила мене готувати їсти та підтримувати скрізь порядок. Власне кажучи, своїй мамі я завдячую можливості навчатися й здобути вищу освіту.
Під час навчання познайомився з Каріною. Дівчина закореніла містянка. Вона уявлення не має, що таке важка фізичні праця і як непросто заробляти гроші. Батьки Каріни ні в чому дочці не відмовляли й забезпечували усім, чого тільки можна побажати.
Не знаю, яким таким дивом, але ця сама Каріна звернула на мене увагу. Вона всілякими способами намагалася попастися мені на очі аби й собі не залишитися не поміченою.
Ясна річ, я дуже швидко закохався. Ми почали зустрічатися. Мої почуття були щирими, а от я для дівчини виявився своєрідним експериментом. Після кількох місяців стосунків вона покинула мене заради вигіднішої партії та ще й привселюдно насміхалася. Образи на Каріну я не тримав, але зрозумів, що у місті мені робити нічого. Повернувся в село, шкода, що матір не дожила.
Через місяців зо два до мене завітала в гості Каріна. Бог знає, як вона дізналася мою адресу. Повідомила, що вагітна й буде народжувати попри заборону батьків. Оскільки їй більше немає до кого піти, то вона збирається залишитися в мене.
Мені потрібно було думати про свою майбутню дитину насамперед, де брати гроші на їх забезпечення. Думав довго, чим зайнятися, у мене був дохід з поля, яке я засівав, але землі небагато, то й грошей буде обмаль. Вирішив спробувати розводити овець. Спорудив для них обору, купив необхідне обладнання, щоб самому стригти вовну, яку потім продавав, як власне і тварин.
Гроші не змусили себе чекати. Навів лад у домі, провів воду, викопав каналізацію, поміняв вікна, двері. Словом дім заграв новими фарбами.
Каріна отримувала все, що хотіла, але продовжувала плакатися, що сільське життя не для неї, це при тому, що вона взагалі нічого не робила. Тож коли настав час народжувати, вона втекла до міста й помирилася зі своїми батьками.
Звісно, я їздив до них, хотів поговорити, домовитися. Мене навіть на поріг квартири не пустили, а аліменти оформили. Грошей для дочки я не шкодував. Просив назвати Христиною, як звали мою маму, та хто мене послухав. Каріна сказала, що буде Аделіна.
З дочкою бачився кожних вихідних, а коли Аделінка підросла, то залишалася у мене на все літо. Ми були близькими, адже донечка довіряла мені свої таємниці, ділилася секретами та планами на майбутнє.
Коли Каріна вийшла заміж, то з вітчимом Аделіна не змогла знайти спільної мови, тож наші зустрічі та телефонні розмови стали частішими. Особливо цінним було те, що дочка звернулася саме до мене за порадою, коли вагалася який університет обрати. Разом ми знайомилися з різними навчальними закладами й вибрали найкращий.
Саме після того, як Аделіна поїхала на навчання наші стосунки зіпсувалися. Дочка не мала багато вільного часу, тому розмовляли ми не часто. Згодом вона зустріла хлопця, наскільки я зрозумів Макар також із заможної родини. Неодноразово запрошував Аделіну в гості з її кавалером, але вона завжди вигадувала якусь відмовку, чому вони не можуть приїхати.
Врешті вийшло так, що рідна дочка, якій я нічого ніколи не шкодував, заради якої жив та важко працював, не покликала мене на власне весілля. Колишня надала мені таку честь й повідомила, що Аделіна вийшла заміж. Довго вагався чи варто телефонувати, але все ж набрав дочку. Привітав її з такою важливою подією й «подякував» за запрошення. А вона мені: «Тато, ти повинен мене зрозуміти. Ми святкували лише в найближчому колі рідних. До того ж родина мого чоловіка з вищого кола. Мені б довелося червоніти, якби вони дізналися, що ти селюк, який розводить овець».
Виходить, що до цього моя робота її влаштовувала. Звісно, батько оплачував навчання й давав на розходи, а коли справа дійшла до заміжжя, то вона мене соромиться. Не уявляєте, як мені важко на душі й сумно від усвідомлення, що дочка недалеко втекла від сім’ї своєї матусі.
