Одного разу я проходив повз підземний перехід та побачив, як дідусь просить милостиню. Він був дуже легко одягнений. Мені було дуже шкода дідуся, вітер продував його одяг наскрізь, а чоботи були настільки дірявими, що можна було побачити якого кольору його шкарпетки. Рукавиць у дідуся не було взагалі, та його худі зморщені руки аж трусилися на морозі.
У нього був такий вигляд, що відразу хотілося йому допомогти. Я не дуже люблю носити з собою готівку, тому вирішив, що зніму в банкоматі готівку та віддам дідусю. Я зайшов до магазину та купив продуктів для дідуся: крупи, молоко, печиво та фрукти. Потім зняв в банкоматі 50 гривень та поспішив до дідуся. Коли я зайшов до підземного переходу, то побачив доволі цікаву картину, заради якої я сповільнив свою ходу. Біля того ж самого дідуся стояла гарно одягнена молода жінка, якій дідусь віддав усю свою милостиню. Я тоді відразу подумав, що та жінка його начальниця.
Я навіть і не здогадувався, що таке буває, хоча часто чув історії про те, що у всіх жебраків є своє керівництво. Проте тоді була середина дня та не було схоже не те, що дідусь на ту жінку працює. Я максимально повільно став проходити повз них та почув, як жінка звернулася до дідуся зі словами:
– Тату, давай рухайся швидше, я поспішаю. Зараз сосулькою стану поки ти кишені вивернеш, скільки сьогодні заробив?
Я відразу все зрозумів та нічого дідусю не дав. Тому, що ці гроші автоматично потраплять до його доньки та користі від них дідусю не буде взагалі. Я, звичайно, не знаю усієї правди, але щось мені підказує, що дідусь не отримає з випрошених грошей ні копійки. Чому та жінка має гроші на гарний одяг, а на допомогу батьку не має? Невже немає іншого виходу, як змушувати жебракувати літнього чоловіка.
Якби я не побачив цієї картини, то віддав би гроші дармоїдці, яка не хоче йти на роботу, а хоче лише легких грошей. Проте мені було б набагато спокійніше, якби я цього не бачив та просто віддав би гроші дідусю.
Після цієї ситуації я придбав корму для собак та нагодував їх. У них точно немає таких “начальників” та ніхто у них їжу не відбере.
Тепер я більш скептично ставлюся до допомоги жебракам та багато разів подумаю перед тим, як комусь допомогти. Я краще скину гроші на банківську карту для лікування дитини, яка цього потребує.
А ту жінку, яка заставляє свого батька жебракувати хай Бог судить. От тільки дідуся шкода.
