Чужа душа – темний ліс, а про сім’ю годі й говорити, тому не має нічого дивного у тому, що ідеальні сім’ї, на наш погляд, можуть руйнуватися за один день. Для нас це дивина, а вони знали., що колись таке станеться.
В Миколи вже закінчилась зміна і він був у гардеробі, як йому зателефонувала донечка Марійка. У чоловіка відразу виникли погані думки, але він намагався їх відкинути, адже з донькою зараз повинен бути зять, отже все мало бути добре, але донька йому повідомила:
«Тату, Микола сказав, що я йому з донькою не потрібна і забирати нас звідси він не збирається!».
Він був наскільки вражений таким поворотом подій, що ледь телефон з рук не випустив, але доньці своєї розгубленості показувати не став й повідомив: «Чекай мене, я через 20 хвилин заберу тебе!».
Чоловік швиденько одягав куртку й набирав хорошого друза з машиною. І вже за годину, Марійка повернулась до батьківського дому.
Після того, як чоловікові Марійки повідомили про народження донечки, він зник й не виходив на зв’язок цілий день. Марійку заспокоїли рідні, мовляв, він так святкує, але наступного дня зять знайшов сили у собі зателефонувати жінці й повідомити: «Ти з донькою мені не потрібна. Я сина хотів!». І хоча й наступні дні це тільки підтверджували. Бо він жодного разу не з’явився у пологовому будинку та не зателефонував, Марійка була переконана, що чоловік на виписку точно прийде, але сталось не так, як гадалось.
Ще на УЗД кілька місяців тому їм повідомили, що буде донька, але чоловік не вірив у те, що у нього може бути дві доньки й твердо повторював: «Нічого, буде син, ось побачиш!».
Рідня чоловіка також мовчала, хоча й знала про народження онуки. Жінка дала чоловікові умовних два місяці на те, щоб він попросив пробачення й повернувся, але він так і не з’являвся, тоді вона й пішла подавати на розлучення. На жаль, у суді її повідомили, що зможуть прийняти цю заяву лише через кілька місяців, хоча й розуміють їхні важкі обставини.
Найважче доводилось старшій чотири річній доньці, що постійно питала, де пропав тато, чому він більше не приходить і не любить її. Жінка не могла сказати її правду, адже тоді старша почне недолюблювати молодшу, але й вигадувати небувалі історії не дуже хотілось.
Але ж жити постійно на гроші батьків важко, а її ще не видали грошей на дітей, от вона і прийняла рішення йти на роботу до чоловіка. З його керівником вони були дуже добре знайомі, бо не раз вечеряли один в одного.
– Ой, та невже це правда? І куди ж тільки людські дивацтва не заходять, щоб через народження другої доньки кидати сім’ю? Вперше таке чую. – здивовано відповів керівник на розповідь Марійки, тоді він викликав до себе її чоловіка.
– Що й сюди мені життя прийшла псувати? Хочеш мене без роботи залишити? – запитав вороже налаштований чоловік.
– Ні, вона зовсім не хоче, щоб тебе вигнали. Як хороша мати, вона хоче отримати аліменти і я викликав тебе, щоб повідомити, що тепер 33% твоєї заробітної платні будуть перераховуватися на рахунок твоїх дітей.
Чоловік не став заперечувати, але було видно, що був незадоволений таким поворотом події. З кабінету вони виходили злими ворогами.
Після цього не минуло й тижня, як свекруха прийшла у батьківський дім Марійки й заявила, що вони впевнені, що друга дівчинка не від її сина, тому потрібно проводити генетичну експертизу й встановлювати, хто батько.
Вона погодилась на експертизу, але тільки для того, щоб очистити свою репутацію, бо поруч з чоловіком відтепер вона не хотіла бути. Молода ще, знайде когось, хто буде любити її й доньок, не дивлячись, що вони не стануть продовжувати їх рід.
Тато Марійки був вкрай здивованим такою поведінкою зятя, бо, коли вони перший рік після одруження жили з ними, то він здавався дуже хорошим й люблячим чоловіком, що ж змінилось? Можливо, переїзд до рідного дому так змінив чоловіка? Чи його мати, що переконана, що дружина зрадниця?
Поки між сватами та двома колишніми закоханими йде війна, поки біля колиски старша донечка Оленка співає своїй сестричці улюблену колискову.
