– Тату, почув Борис Іванович, але не оглянувся, то не його. – Тату, тату. Чоловік оглянувся. Поруч стояв високий мужній чоловік, в якому ледь упізнав свого сина.

Борис Іванович сидів на лавочці в парку пансіонату для літніх людей. Перед очима пройшло все його життя. Ось вони молоді й сповнені надій на краще майбутнє. Ганна приглянулася Борису відразу, як тільки чоловік побачив її. Вони зустрічалися недовго, запропонував одружитися. Навіщо розтягувати. Адже життя дано для двох, щоб дізнавалися один про одного щось нове. Так і чоловік не став довго ходити навкруги.

Вони мріяли про свій будинок, великий, світлий, про сім’ю, де багато дітей. Тому, коли прийшов додому і повідомив Ганні, що їм виділили ділянку для будування, раділи обоє. Майстрував Борис все своїми руками. Приятелі допомагали, коли якийсь брус не підніме сам. Будував будинок три роки. Але і майстер із нього гарний. Всі сусіди та знайомі приходили дивитися на його витвір. А дім вийшов справді красивий. Кімнати просторі, світлі, стелі високі.

Незабаром народився син Іван. Гарний хлопчик. В усьому допомагав батькам, коли підріс, добре вчився в школі. Про дітей мріяли, адже один син, потрібно братика або сестричку. Але нічого не виходило. Лише коли Івану виповнилося десять років, гарна звістка потішила всіх. Ганна чекає дитину. В належний час народилася дівчинка Оленка. Довго чекали, мабуть, через те не займалися вихованням дівчинки. Що хоче, все їй по першому слову. Звідки, що береться, її не цікавило.

Виросла Оленка егоїстична, вередлива. Вимагала, щоб світ крутився тільки навкруги неї. Іван до того часу вивчився і виїхав на постійне проживання в Америку. Батьки не перешкоджали, подобається, нехай їде. Самі тишком плакали, але бажали сину гарної долі. Через деякий час Іван повідомив що одружився на дівчині з України. Так буває, зустрілися на чужині, покохали одне одного. Незабаром приїдуть погостити та познайомитися.

На той час коли приїхав Іван, Олені виповнилося двадцять років. Дівчина з натяжкою закінчила школу, не вчилася і не працювала. Коли брат побачив у що перетворилася його сестра, він пообіцяв більше не висилати грошей і батькам заборонив давати їй кошти. Нехай сама пробує заробити, вистачить сидіти на шиї. Але мама є мама. Коли Іван поїхав, вона все так само опікувала дочку. Олена гидливо морщилася, дивлячись як бідно вдягнені її батьки. Вона не розуміла, що все що заробляли йшло на неї.

При такій обстановці захворіла мама. Не витримало її серце знущань дочки. Перед смертю плакала, на кого залишає Бориса. Йому без неї буде непереливки. З життя пішла тихо, заснула і більше не проснулася. Тільки тепер чоловік зрозумів, про що говорила дружина. Для нього життя взагалі не стало. Олена забирала в нього всю пенсію, пропивали за два дні зі своїм співмешканцем, який також не працював.

Одного разу вони обступили Бориса і вимагали, щоб він на Олену переписав будинок. Інакше його не знайдуть. Грозив співмешканець. Борис Іванович підписав папери, які йому підсунули. Через декілька днів Олена виставила його за двері. Довго прийшлося бути безхатченком, коли одного разу знайома сина Івана, не запропонувала допомогу, поселити його в пансіонат для літніх людей. Так він попав сюди.
Вже три роки живе Борис Іванович там, але його ніхто не провідує. Олена зрозуміло чому. А син, чи знає він де знаходиться його тато. Через місяць в чоловіка день народження. Його знову ніхто не привітає.
– Тату, почув Борис Іванович, але не оглянувся, то не його.
– Тату, тату. Чоловік оглянувся. Поруч стояв високий мужній чоловік, в якому ледь упізнав свого сина. Вони обійнялися. Борис Іванович плакав. Син знайшов його, яке то щастя.

Довго не затрималися в пансіонаті. Жили в готелі, поки син збирав документи, щоб забрати тата з собою. День народження відмічали в кругу сім’ї сина. Де навкруги дідуся бігали дві внучки. Борис Іванович залишився доживати вік у сина. Олена спилася, Іван помістив її в клініку на лікування.

Оцініть статтю
Дюшес
– Тату, почув Борис Іванович, але не оглянувся, то не його. – Тату, тату. Чоловік оглянувся. Поруч стояв високий мужній чоловік, в якому ледь упізнав свого сина.