**Його заповітна мрія**
Захáре, знов прийшов із школи у драних штанях! лаяла мати сина. Знов бився, і, мабуть, із Мишкóю? Ну скільки можна вже вам сваритися? Ви ж однокласники!
Так, мам, знов із Мишкóю, чесно й гордо відповів син. Але я його переміг. Він перший почав, каже, що Íринка дружить тільки з ним. Ну, побачимо ще погрозив кулаком у вікно тринадцятирічний хлопчина.
Того разу Мишкóві дісталося, хоч попереднього разу то він Захáра побив підступно підставив підніжку, той упав зненацька, а Мишкó навалився зверху. Змалку ці хлопці виясняли, кому більше подобається гарненька однокласниця Íринка. Вона ж, до речі, прийшла додому теж розлючена.
Ну от, знов Захáр бився з Мишкóю, тепер той ходитиме з синяком під оком. А Захáр штани розірвав на коліні від матері йому дістанеться, і правильно! Навіщо він постійно чіпляється до Мишкá? І чому Мишкó має з ним битися, щоб він відчепився від мене? Не подобається мені Захáр
Доню, таке в житті було, є й буде. Дівчина завжди має зробити свій вибір кого їй до вподоби. А хлопці завжди вияснятимуть стосунки кулаками, говорила мати, але в душі хвилювалася: скоро дочці доведеться вибирати по-справжньому.
Мамо, не подобається мені Захáр! Я йому вже сто разів казала не подобається мені цей очкарик. Мишкó кращий, спритніший і гарніший. Ніколи він мені не сподобається! Ніколи!
Ох, доню, ніколи не кажи «ніколи». Життя такі сюрпризи підкидає, що й не снилося. І хто знає, яку долю тобі призначено?.. похитувала головою мати.
Мамо, та яка тут доля? Просто Мишкó мені подобається більше, ніж Захáр, розумієш? сердилася донька, але мати думала про своє.
Наближався випускний. Íринка як і раніше дружила з Мишкóм, а Захáр мовчки страждав. Він розумів, що зовнішністю поступається супернику, і вже не ліз у бійку. Йому було ясно: Íринка обрала не його.
Ввечері пара гуляла й мріяла.
Знаєш, Мишкý, я хочу велику родину. Одружимося і в нас буде круглий стіл, щоб усі поміщалися. А ще я працюватиму в школі вступатиму до педуніверситету. А влітку всі разом поїдемо на море! щасливо усміхалася Íринка, схиливши голову йому на плече.
Мишкó мовчав, не перечив, але й не погоджувався.
Íринко, це добре, звісно, але тоді мені доведеться впадати, щоб усіх прогодувати. Я буду втомленим яке тоді море?
Та я ж теж працюватиму! Наших зарплат вистачить, наполягала вона.
Ще чого? Ти сидімеш вдома, виховуватимеш дітей і чекатимеш мене з роботи, рішуче сказав він.
Це ще чому? здивувалася дівчина.
Бо ти жінка. Чоловік голова родини. Як скаже, так і буде.
Розмова їй не сподобалася. Вона побоялася сварки й пішла додому. А біля хати її чекав Захáр із червоною трояндою.
Привіт, це тобі.
Захáре, ну що тобі від мене треба? Я ж обрала Мишкý!
Бо ти мені дуже подобаєшся. Візьми квітку.
Вона не взяла, але вранці побачила троянду на ґанку. Хоч і сердилася, але посміхнулася.
Після школи Íринка й Мишкó одружилися. Вона вступила на заочне, а його незабаром забрали в армію. На весіллі Захáр сидів у кінці столу, дивився на наречену, а потім непомітно пішов. Він виїхав до іншого міста вчитися в політехніці.
Життя розкидало їх. Мишкó повернувся з армії, у них народився син Нíкітка. Спочатку все було добре, але згодом чоловік почав пити, кричати, а потім і бити. Одного разу мати Íринки побачила синці на її руках.
Що це таке?
Мамо Я думала, Мишкó буде найкращим чоловіком
Збирай речі. Ідемо до мене.
Íринка подала на розлучення.
Минуло три роки. Однокласниця дзвонить:
Збираємось на зустріч випускників! Приходь.
Боюся побачити Мишкý
Та його й не запрошували. Він же пє, з роботи його звільнили.
Того вечора біля школи Íринка побачила впевненого чоловіка високого, спортивного, без окулярів. Це був Захáр. Він підбіг, обійняв її й закрутив у повітрі.
Íринко, яка ж ти гарна!
Він не відходив від неї весь вечір. А наступного дня простягнув бархатну коробочку.
Це моя пропозиція. Я люблю тебе з дитинства й не переставав. Давай побудемо щасливі.
Вона засміялася, але не сказала, що й боротись йому ні з ким.
Захáр не поспішав. Він приходив щодня, грав із Нíкіткою. Незабаром вони подали заяву до ЗАГСу.
Поряд із ним Íринка відчула себе щасливою. Вона нарешті зрозуміла, як помилилася, обравши не того.
Минули роки. У них троє дітей син і дві донечки. Íринка часто думає:
Господи, нехай мої діти не помиляються, як я
