Твоє лишиться з тобою
“Ти вже другий тиждень їси без апетиту, ніби пташка. Чи не закохалася часом, Оленко?” жартувала Ганна, домробітниця.
“Так, мені подобається один хлопець, але він мене майже не помічає,” щиро зізналася Олена. “Він також студент, але на іншому курсі. Не знаю, як привернути його увагу.”
“Нічого не роби. Дівчатам не годиться першими до хлопців чіплятися. За моїх часів…”
“Ой, тітко Ганно, я вже чула ваші розповіді про ваші часи. Зараз все інакше,” відповіла Олена, закінчуючи снідати. “Добре, біжу сьогодні в інституті на першу пару не можна запізнюватися, а цей наш викладач-злюка ще й на лекцію не пустить.”
“Біжи, біжи,” перехрестила її Ганна і зачинила двері.
Олена народилася в заможній родині і з дитинства не знала відмови. Навчала її життєвої мудрості тітка Ганна, старша сестра матері, яка також працювала в них у домі. Дорослі називали її Ганною, а Олена тіткою Ганею.
У Ганни була важка доля. Вона вийшла заміж у селі за місцевого чоловіка, Федора працьовитого і доброго, але прожила з ним лише рік. Він загинув був лісником, можливо, потонув у болоті. Шукали довго, але не знайшли. Залишилася Ганна сама, навіть дитину не встигла народити.
Спочатку від горя хотіла втекти до монастиря, але потім передумала:
“Яка з мене черниця? Ще й молодість у мене в повному розпалі, можу й солоного слова не втримати.” Так і залишилася в селі з батьками.
Молодша сестра Катерина вийшла заміж у місто. Їй пощастило чоловік був старший за неї на пять років і обіймав високу посаду. Згодом вони збудували великий будинок, народилася донька Олена. Тоді Катерина і запропонувала сестрі переїхати до них.
“Ганнусю, переїжджай до нас. Ми з чоловіком працюємо, а ти будеш доглядати за Оленкою, готувати, допомагати мені по господарству.”
“З радістю, Катрусе. Мій Федько був хорошим, я вже всі сльози виплакала, але більше заміж не хочу. Покину село, а то ще з туги засохну. Поїду, візьму на себе всі роботи в домі.”
Так Ганна переїхала до сестри і стала називати себе домробітницею. Готувала вона чудово, всім подобалася її страв
