**Ніч перед світанком**
Коли в Олени почалися перейми, годинник показував без чверті третя. У квартирі стояла вогка півтемрява: за вікном сипав дрібний дощик, ліхтарі малювали на асфальті розпливчасті відблиски. Ігор підвівся з дивану раніше за неї він не спав майже всю ніч, метушився на кухонному стільці, то перевіряв сумку біля дверей, то визирав у вікно. Олена лежала на боці, притискаючи долоню до живота й рахуючи секунди між хвилями болю: сім хвилин, потім шість з половиною. Вона намагалася згадати дихання з відео вдих носом, видих ротом, але виходило нерівно.
Вже? спитав Ігор із коридору, голос звучав приглушено: двері у спальню були прикриті.
Схоже Вона обережно сіла на край ліжка й відчула холод підлоги під босими ступнями. Перейми стали частіші.
Вони готувалися до цієї миті весь останній місяць: купили велику блакитну сумку для пологового будинку, склали туди все за списком, роздрукованим із сайту. Паспорт, медполіс, обмінна карта, запасна нічна сорочка, зарядка для телефону й навіть шоколадка «на всяк випадок». Та навіть цей лад тепер здавався непевним. Ігор метушився біля шафи, перебираючи папки з документами.
Паспорт у мене Поліс Ось він А де обмінна карта? Ти не брала її учора? Він говорив швидко й тихо, ніби боявся розбудити сусідів крізь стіну.
Олена важко підвелася й пішла у ванну їй треба було хоч умитися. Там пахло милом і трохи вологими рушниками. У дзеркало дивилася жінка з темними колами під очима й розкуйовдженим волоссям.
Може, викличемо таксі одразу? кликнув Ігор із коридору.
Давай Тільки перевір ще раз сумку
Вони обоє були молоді: Олені двадцять сім, Ігорю трохи за тридцять. Він працював інженером-конструктором на місцевому заводі, вона до декрету викладала англійську в школі. Квартира була маленькою: кухня-вітальня і спальня з видом на проспект. Все нагадувало про зміни: дитяче ліжечко в куті вже зібране, але в ньому лежить стопка пелюшок; поруч коробка з іграшками від друзів.
Ігор викликав таксі через додаток звичний жовтий значок зявився на екрані телефону майже миттєво.
Машина буде через десять хвилин
Він намагався говорити спокійно, але пальці тремтіли над екраном.
Олена натягнула худі поверх нічної сорочки й пошукала зарядку для телефону: індикатор показував вісімнадцять відсотків заряду. Вона поклала кабель у кишеню куртки разом із рушником для обличчя раптом знадобиться дорогою.
У передпокої пахло взуттям і трохи вологим піджаком Ігоря його сушили після вчорашньої прогулянки.
Поки вони збиралися, перейми ставали відчутнішими і трохи частішими. Олена намагалася не дивитися на годинник: краще рахувати вдихи-видихи й думати про шлях уперед.
Вони вийшли у підїзд за пять хвилин до призначеного часу: чергове світло кидало бліду пляму біля ліфта, звідки тягнуло протягом знизу вгору. На сходах було прохолодно; Олена міцніше закуталася в куртку й притиснула до себе папку з документами.
Унизу біля підїзду повітря було сире й прохолодне навіть для травня: краплі дощу стікали по козирку над дверима, рідкісні перехожі поспішали геть по тротуару, кутаючись у куртки або натягуючи капюшони глибше.
Машини у дворі стояли хаотично; десь у далечині лунав глухий стук мотора ніби хтось прогрівав двигун перед нічною зміною. Таксі запізнювалося вже пять хвилин; точка прибуття на карті переміщалася повільно: водій, очевидно, петляв між дворами або обїжджав якусь перешкоду.
Ігор нервозно перевіряв телефон кожні півхвилини:
Пише: «Дві хвилини». Але він чомусь обїжджає зайвий квартал Може, ремонт?
Олена обперлася о перила ґанку й спробувала розслабити плечі. Вона раптом згадала про шоколадку: засунула руку у бічну кишеню сумки й переконалася вона там. Дрібничка, а приємно відчувати щось знайоме серед усієї цієї метушні.
Нарешті фари виринули з-за кута будинку: білий «Рено» уповільнив хід перед підїздом і акуратно зупинився біля самих сходів. Таксист вийшов назустріч сам чоловік років сорока пяти з втомленим обличчям і короткою борідкою; він швидко відчинив задні двері й допоміг Олені розміститися на сидінні з усім багажем.
Доброї ночі! Пологовий будинок? Все зрозумів! Пристебніться обовязково
Він говорив жваво, не надто голосно; рухи були зібрані, але без зайвої метушні. Ігор влаштувався поруч із Оленою позаду водія; двері вдарили трохи голосніше, ніж зазвичай усередині машини запахло свіжим повітрям у поєднанні з рештками кави з термокружки біля гальма.
Виїхавши з двору, вони одразу потрапили в невеликий затор: попереду горіли аварійні вогні дорожньої техніки робітники перекладали асфальт прямо вночі під рідкісними ліхтарями. Таксист увімкнув навігатор голосніше:
