Катруся ще зі школи мріяла знайти багатого нареченого. Щоб вона була цілком забезпеченою. Щоб усе, чого прагне душа, вона мала. Щоб вона могла дозволити собі дорогий відпочинок.
І її бажання здійснилося. Вона справді зустріла такого хлопця, який їй у в сьому сприяв. Матеріально добре сидів на період одруження.
Катя була готова йому під ноги стелитися. Її щастю не було меж.
Справді, перші місяці спільного життя були просто чудовими. Вони ходили в ресторани на вечері. Катруся оновила свій гардероб. Дозволяла собі багато чого такого, чого не кожен може дозволити собі на зарплату.
А потім настали таки будні. Чоловік умів не лише заробляти гроші, а й рахувати. Тому після кількох місяців він зменшив витрати. Сказав, що не любить марнотратства.
Коли заглянув у шафу своєї дружини, то був здивований кількістю суконь і інших нарядів. Сказав, що нема змісту гнатися за обновками, треба ходити в тому, що є.
Катя, звісно, прикусила губу. Нічого не могла сказати у відповідь. Вона не думала, що чоловік аж настільки жорстко підійде до сімейних витрат.
А Андрій (так звали чоловіка) почав підраховувати кожну копійку. Зрозумів, що його дружина не заробляє і не вміє цінувати грошей. Не вміє економити.
Продукти Андрій закуповував сам. Усі послуги також оплачував самостійно. А от на дружину, на її витребеньки, він давав лишень мізер.
Тепер Катерина не могла собі дозволити купити навіть нової білизни чи колготи. Все доношувала аж до дір. Тоді показувала, що їй нічого одягнути, і чоловік видавав відповідну суму для покупки.
Урешті Катерина не витримала такої «грошової дисципліни» – вирішила сама податися заробляти гроші. Щоб чоловік її не принижував і не вважав домогосподаркою.
Андрій був задоволений рішенням Катерини. Він був не проти вкласти гроші в її розвиток, освіту, щоб вона могла знайти гідне місце для реалізації себе.
