Не так давно ми з Олексієм святкували нашу третю річницю шлюбу! Протягом останніх років ми жили у невеличкій однокімнатній квартирі, що належала моєму чоловікові й ось недавно до нас приїхала його мама….
Коли вночі постукали, то я вкрай здивувалась, а коли сонний чоловік повідомив, що приїхала його мама зі всіма своїми речами, то мій сон миттєво пропав. Я зробила її чай і ми сіли всі на кухні, щоб обговорити, що сталось. Вона нам розповіла, що напередодні дуже сильно розсварилась зі своїм чоловіком.
Я цьому не сильно здивувалась, тому що знала про пристрасть свекра «пригубити горілки» й те, яким він жорстоким ставав після цього. Нерідко Ніна Василівна слухала від нього образи, або я відчувала його ляпаси на щоках. І ось, після 40 років спільного шлюбу з таким чоловіком, вона прийшла до нас повідомити, що переїжджає сюди, бо завтра йде подавати на розлучення з чоловіком.
Я була вкрай здивована такому її рішенню. Вона знала, що ми самі ледь поміщаємось тут, а у нас ще й дитина має з’явитися, тому місць четвертій дорослій людині просто не могло знайтися. Але до народження дитини ми вирішили залишити все так, як є. Свекруха спала на дивані, дивилась свої серіали та зрідка прибирала й готувала їсти.
Термін вагітності у мене був ще не дуже великий, тому я ходила на роботу й раніше, коли ще була тепла осінь, я гуляла, щоб затримати своє повернення додому, а зараз холодно й морозно, тому мушу повертатися знову у «свій» дім. Ми з чоловіком втратили можливість нормально розмовляти та займатися чим захочеться, бо тепер біля нас була постійно його мама.
Олексій радий, що мама нарешті покинула батька, тому навіть не думає відмовитися надавати її прихисток. Я цим вкрай незадоволена, бо навряд пустила б у нашу «нірку» навіть свою маму на довге проживання, зважаючи на мій стан.
Одного разу, за вечерею, я, ніби ненароком, запитала у свекрухи, чи не сумує вона за чоловіком і чи не хоче до нього повернутися.
– Ні, зовсім не сумую! Та й з вами мені подобається жити! От народиться внучок, то допомагати вам буду!
Після такої відповіді свекрухи я наодинці запитала у чоловіка: «Я все розумію, але й ти мене зрозумій, що у цій маленькій квартирі ми четверо просто не помістимось! Не хочеш знайти якесь рішення цієї ситуації?”
– Розумієш, по документах ця квартира належить мамі, а та – батькові, тому навіть при розлученні вона не зможе претендувати на іншу квартиру. Вона просто мені віддала цю квартиру й дозволила у ній жити. Я вже й тут ремонти робив і меблі сам купував, але яке це має значення, якщо я не маю на неї жодних прав? – відповів мені чоловік.
Я вперше про це почула і це мене ще більше здивувало, оскільки це означало, що свекруха завжди мала куди піти від чоловіка й могла розвестися з ним ще після народження Олексія, але чомусь зробила це саме зараз.
Через декілька тижнів я виходжу у декрет і тепер постійно знаходитимусь дома, що мені зовсім не подобається, бо як проводити всі ті дні, а потім три роки у компанії свекрухи – не маю найменшого поняття.
Вона жінка непогана, але і я зараз дуже нервова через вагітність, а вона зовсім неакуратна, то щось розіб’є, то розкидає. І якщо раніше ми через це не сварилися, то коли я буду з нею кожну хвилину, то думаю, що це точно станеться!
До того ж тепер вона постійно розповідає мені історії зі свого минулого і я рада б це послухати, але раз на тиждень, а не кожен день протягом кількох годин!
Я не хочу жити зі свекрухою в одному будинку, але й не знаю, як це змінити, бо помирити її зі свекром здається «місією нездійсненою». Хоча, можливо, є якісь варіанти? Але якщо і є, то чи надовго їх двох вистачить?
Можливо, хтось стикався з подібною проблемою? Якщо ви маєте якісь рішення, що допоможуть мені вийти з цією ситуації, то я буду вдячна за будь-яку допомогу!
