Кожне літо я проводив у бабусі з дідусем, інколи приїжджав на зимові канікули. Ходив з друзями колядувати. Зими в селі просто чудові, в місті не так. Крім того, в селі можна було вдосталь покататися на санчатах.
Батьки увесь час працювали та не мали часу мною займатися. Моїм наставником був дідусь, я дуже його поважав та прислухався до кожного його слова. Спочатку я його дуже боявся, але потім зрозумів, що він суворий, але справедливий.
Бабуся буда дуже добродушною жінкою, хоча вона й багато пережила. Я зачаровано слухав історії з життя бабусі та дідуся. Вони багато чого пережили, обоє виховувалися в дитячому будинку, там вони познайомилися, прожили там. Трималися один за одного, були один одному опорою та підтримкою. Після того, як обом виповнилося 18 років, побралися, переїхали жити в село, все робили разом, облаштовували цей будинок, все життя важко працювали.
Коли я ходив до третього класу, то дуже хотів придбати собі ролики. Батьки сказали, що я можу наколядувати, бо таких грошей у них не було. Сума дійсно була великою. Я знав, що в бабусі з дідусем є заощадження. Ці гроші вони все одно дадуть колись мені, тільки частинами, адже я їхній єдиний та улюблений онук.
Бабуся у мене дуже добра, не відмовить. Але дідусь підслухав нашу розмову та вирішив втрутитися:
– Ми дамо тобі ці гроші за однієї умови: ти повинен поскладати дрова, що я нарубав.
Дідусь показав на величезну купу дров. Я погодився. Мені здавалося, що я швидко з цим упораюсь. Був вечір та я заходився робити все швидко, мені хотілося вже завтра тримати в руках зароблені гроші.
Я узявся до роботи та відразу загнав занозу. Дідусь мені її витягнув, обробив подразнене місце спиртом та дав рукавиці. Вони були на мене завеликі, але це вже краще, ніж знову поколоти руки.
Пройшло ще трохи часу та я так змучився, що хотів якомога швидше повечеряти та лягти спати. Увесь цей час дідусь спостерігав за мною з вікна на кухні та лукаво посміхався. Я пішов у дім, повечеряв з величезним апетитом та міцно заснув. Вночі мені снилися дрова, які оточили мене та тиснуть на мене.
Наступного ранку я хотів покликати своїх друзів на допомогу, але тоді дідусь вважав би мене несерйозним працівником. Та чи заслуговував би я після того на винагороду? Напевно, тоді я мав би поділитися грошима з друзями, а мені цього зовсім не хотілося.
Я зібрав всі свої сили в кулак та став далі складати дрова. Пройшло пів дня та робота була закінчена. Я покликав дідуся, щоб він подивився на мою роботу. Дідусь похвалив мене та дав мені обіцяні гроші. У своїй уяві я вже взував на ноги куплені ролики. Тоді дідусь сказав:
– Ми могли б тобі й так купити ці ролики, але чи цінував би ти їх. Тепер ти знаєш як важко заробляти гроші та краще розумієш їхню цінність для себе.
Настав час повертатися до міста. Коли я приїхав, то ми з батьками пішли до магазину і я купив омріяні ролики. Катався на них з великим задоволенням та дуже їх беріг.
Урок, який дав мені дідусь, я ніколи не забуду. Тепер кожного разу, коли я хотів швидких результатів, я згадував дідусеву науку.
Ніколи не забуду також свого щасливого дитинства та мудрості дідуся.
