Моя донька нещодавно пішла до першого класу. Для Поліни все вперше та й мені теж незвично бути матір’ю першокласниці.
Невдовзі я познайомилася з іншими батьками, чиї діти є однокласниками моєї доньки. Ми вперше побачилися на батьківських зборах першокласників, познайомились, обрали голову батьківського комітету, його помічників та створили батьківський час у вайбері.
Проте невдовзі було створено ще один батьківський час, у якому не було однієї мами. Вікторія має чотирьох дітей, її син Олег є наймолодшим та вчиться в нашому класі.
Чат був створений з благородною метою допомогти цій сім’ї. Наскільки я зрозуміла Вікторії та її дітям завжди хтось допомагає. Майже все, що вони мають, отримали від когось не докладаючи ніяких зусиль.
Батько тих дітей постійно знаходиться в пошуку роботи, а Вікторія займається дітьми. В чаті було запропоновано зібрати гроші для допомоги цій сім’ї. Ця ініціатива голови батьківського комітету була сприйнята ледь не оплесками, але ми з чоловіком відмовилися здавати гроші. Я вважаю, що батьки тих дітей самі винні в становищі, у якому вони опинилися. Голова сім’ї повинен дбати про їх добробут. А вони постійно надіються на сторонню допомогу. Звичайно, в такому випадку можна розслабитись. А якщо через деякий час у них в сім’ї буде поповнення, то нам що, знову гроші для них збирати?
Хто б ще нам так допоміг. Чомусь ми з чоловіком обидва ходимо на роботу та про допомогу не просимо. Кожен має мати голову на плечах.
Чому я маю думати про інших? У нас теж є потреби, які ми задовольняємо власним коштом. Дідусі та бабусі нам так і сказали: “Тепер ви сім’я, тож повинні самі про себе дбати як дорослі люди”.
Тепер усі батьки дивляться на мене вовком, а діти дістають Поліну із запитаннями чому ми не допомогли багатодітній сім’ї. Я вважаю, що благодійність справа добровільна. Після моєї відмови мене видалили з чату та тепер спілкуються зі мною лише на формальному рівні.
Потрібно планувати вагітність з огляду на те чи є фінансова спроможність прогодувати дітей. Не потрібно на когось надіятись та чекати подачок. Така моя думка. А ви як думаєте?
