Нам з сестрою батьки купили двокімнатну квартиру одну на двох. Сказали, що в майбутньому ви зможете її розміняти на дві однокімнатні доклавши трохи грошей.
Згодом сестра вийшла заміж та запитала чи не буду я проти, якщо вони з її чоловіком будуть проживати зі мною в одній квартирі. Я сказав, що не проти.
Так ми жили в мирі та злагоді аж поки сестра не завагітніла. Тепер вони з її чоловіком просять мене з’їхати з моєї ж квартири, щоб у моїй кімнаті поселився їх малюк. Ну це взагалі нормально? Зовсім не розумію чому я маю це робити, адже половина цієї квартири належить і мені. Я зараз навчаюся, живу на одну стипендію, як я можу з’їхати та й чому. Я маю підробіток, але цих грошей на оренду житла аж ніяк не вистачить.
Спочатку вони не говорили мені прямо про переїзд та згодом їх натяки перетворилися в прямий текст.
Тепер сестра увесь час мені розповідає як добре було б їх дитині в моїй кімнаті, який ремонт вони для неї зробили б та де що поставили. Говорить це так, ніби я вже не проживаю в тій квартирі. А я нікуди не збираюся, половина цієї квартири моя.
Нещодавно я розповів усе батькам, та вони пожартували, що у вагітних це буває та згодом усе пройде. просили не зважати на слова сестри. А як же тут не зважати, якщо мене кожного дня виставляють з цієї квартири та уже мають плани на мою кімнату?
Сестра ніяк не збирається змінювати свою позицію та я відчуваю себе чужим у своєму ж власному домі. Що мені робити?
