У мене часто виникало прагнення змінити своє життя, але завжди щось зупиняло втілити мрії в реальність. Я боялася зазнати невдачі або ж просто не хотіла виходити зі своєї зони комфорту. Ніби з Дмитром й живемо нормально, не гірше від інших, але ж це не означає, що не варто прагнути до більшого кращого.
Мій чоловік головний адміністратор у супермаркеті, я – менеджер з обслуговування. Живемо у квартирі, які взяли в іпотеку, виховуємо сина. Павлику три, він уже відвідує дитячий садок.
Мій переломний момент настав коли сильно захворіла дитина. Як на зло, грошей не було, довелося взяти кредитку. Думали, що із зарплатні повернемо, але знову невдача, мене скоротили, чоловікові затримували виплату. Жити з чогось потрібно, знову потягнули з кредитки.
Так помалу й назбиралася доволі велика сума. Коли надійшло чергове сповіщення про необхідний платіж, а потім повідомлення про списання відсотків я вирішила, що це і є той самий момент, коли варто почати змінювати своє життя. Перебирала багато можливих вакансій та актуальних на сьогодні професій. Розгубилася, не знала з чого обрати та й сумнівалася, чи щось вийде.
Взяла телефон в руки, прогортала стрічку в соціальних мережах. Подивилася, як живуть нормальні люди. Тоді взяла телефон в руки й почала розповідати про все на камеру. Робила фотографії, знімала своє звичайне життя, зверталася до людей за порадою, ділилася тим, що болить, або тим, що приносить радість.
Чоловік підтримав, сказав, якщо мені це подобається, то щоб не звертала уваги на те, що кажуть інші, а просто робила. Зрештою я вирішила взятися за свою сторінку у соціальній мережі. Пішла на професійну фотосесію, зробила красиві фото, продумала контент, вирішила на чому робитиму акцент. Зверталася до інших блогерів з проханням реклами, писала мільйонам магазинів з пропозицією роботи.
Мене помітили не одразу, але коли вже помітили, пішли перші підписники, реакції, воподобайки. Коли згадую початок сама собі дякую, що не покинула. Сьогодні у мене є власний менеджер по рекламі, замовлення прописані на місяць вперед. Я звикла ділитися життям з чужими людьми й навіть не уявляю, як воно прожити день без телефону.
Тепер я заробляю пристойну суму грошей. Я незалежна, можу дозволити собі життя на широку ногу. Купила машину, роблю дорогі подарунки рідним. Думала, що чоловік за мене радітиме, але він не може спокійно прийняти той факт, що тепер наша сім’я тримається на мені. Чи то сором, чи то заздрість, але Дмитро заявив, що я повинна припинити страждати дурнею й повернутися на нормальну роботу. Тепер його дратує, коли я знімаю наше життя, не дозволяє виставляти фото з дитиною й перешкоджає моїй роботі.
Виходить така ціна мого успіху? Вибір між роботою, яка приносить і гроші й задоволення або ж чоловіком, для якого важливо бути головним.
