Я уже двічі був одружений та обидва рази невдало.
Перший раз одружився спонтанно. Ми з моєю першою дружиною були знайомі декілька місяців та наші стосунки розвивалися дуже бурхливо. Оксана поспішала заміж, адже їй тоді було 21 рік та вона чомусь вважала, що їй пора вийти заміж саме зараз. Вона всіма правдами та неправдами змусила мене одружитися з нею. Вплутала в цю історію хлопця, який був по вуха в неї закоханий та маніпулювала на моєму страху втратити її. Казала, що той хлопець запропонував вийти за нього заміж та, якщо я не зроблю їй пропозицію зараз, вона вийде за нього.
Лише згодом я зрозумів, що це була моя помилка.
Після розлучення я зосередився на кар’єрі, поринув з головою у роботу. Про стосунки з жінками й думати не міг, але одна випадкова зустріч біля кафе все змінила.
Одного літнього вихідного дня я прогулювався центральною вулицею нашого міста. Раптом я помітив, що переді мною йде молода жінка з маленьким хлопчиком. Він капризував, бо дуже хотів тістечко з вітрини. Його мама не мала фінансової можливості його купити та намагалася пояснити дитині, що вона його не купить. Хлопчик влаштував істерику на цілу вулицю, його мама не знала що робити. Я пожалів хлопчика та його маму та запропонував купити це тістечко тільки щоб дитина заспокоїлась. Жінка зніяковіла та почала пояснювати, що вона має гроші на тістечко, але у неї зараз є важливіші витрати.
Я наполіг та ми зайшли в кафе. Купив малому тістечко, нам взяв прохолодний напій та ми присіли за столиком. арія виявилася дуже цікавим співрозмовником та я не помітив як ми проговорили до самого вечора.
Я не зміг так просто розлучитися зі своєю новою знайомою та попросив її номер телефону. Відтоді ми почали спілкуватися через месенджер.
Марія розповіла про себе. Її чоловік пішов до іншої залишивши жінку з дитиною на руках. Тепер вона не вірить в шлюб.
Я закохався в Марію до нестями, ми почали зустрічатися та невдовзі вона стала моєю другою дружиною.
Марія була дуже щаслива, обіцяла, що у нас все буде наче у казці.
Але ідилія тривала недовго. Згодом я розчарувався в жінці, яку так сильно кохав. Вона виявилася доволі меркантильною особою. Після нашого одруження вона сказала, що тепер вона може не працювати, адже у неї є чоловік, який повинен її всім забезпечити. Батько її сина Олександра платив мізерні аліменти та вона тягнула з мене гроші на потреби свого сина. Я ж не проти допомогти дитині, але левова частка моєї зарплати йшла на задоволення потреб моєї нової дружини. А їх було чимало: манікюр, педикюр, епіляція, фарбування волосся, відвідування косметолога, щомісячна покупка брендових речей. З моєї зарплати не те що на потреби дитини грошей не залишалося, часом нам не вистачало навіть на їжу.
Тепер я зрозумів чому колишній чоловік покинув Марію, у неї просто нереалістичні вимоги.
Батьки Марії повністю підтримували свою доньку, але чомусь фінансово їй не допомагали. Вони були впевнені, що після одруження про неї повністю повинен дбати її чоловік, а вона просто повинна сісти йому на шию та звісити ноги.
Мене це абсолютно не влаштовувало та я подав на розлучення. Жодного разу не пожалкував про своє рішення. Шкода лише хлопця, я вже встиг його полюбити.
