Я народився в простій родині і все дитинство прожив у селі. Але вже в старших класах я мріяв вирватись звідти і почати нове життя в місті. Тому після зaкiнчeння школи я поступив до університету в столиці. Я був щасливий, адже моя мрія частково почала здійснюватись.
Коли я черговий раз приїхав з дому з сумками продуктів, то мій автобус запізнився. Я ледь встигнув закинути сумки в гуртожиток і побіг на заняття. Через свою неуважність неподалік біля корпусу мене ледь не збила дівчина на авто. Вона зразу вийшла з машини і почала кричати на мене мовляв чому я не дивлюсь по сторонам. На це я просто вибачився перед нею і забіг в корпус.
Наступного дня після занять біля корпусу я помітив те саме синє авто. Біля нього стояла дівчина, яка жестом покликала мене до себе. Я не розумів, чому вона тут. Але промайнула думка, що можливо вчора я якось пошкодив її машину і вона вимагатиме компенсації. Коли я підійшов до неї, вона вибачилась за вчорашні спалах емоцій і запропонувала підвезти мене до гуртожитку.
З того дня ми почали зустрічатись. Богдана виявилась дуже уважною, турботливою і доброю людиною. Тому дуже скоро я зізнався їй в коханні. Через рік наших стосунків я зробив Богдані пропозицію і вона погодилась. Але далі дещо пішло не так.
Богдана ще до заручин хотіла познайомити мене зі своїми мамою та братом. Але я віттягував цей момент, бо боявся що вони не приймуть мене. Адже розумів, що я хлопець з села, а Богдана з заможньої родини. І не марно я хвилювався…
Після заручень відбулося наше знайомство і я помітив, що родині я зразу не сподобався. До того ж, випадково почув, як мама казала Богдані, що я їй не пара і щоб розірвала наші стосунки. Але вона переконувала маму, що в нас щирі взаємні стосунки.
В результаті замість омріяного весілля для родини й друзів ми просто розписались і відсвяткували вдвох в кафе. Родина Богдани навіть не привітала нас, а мої батьки приїхали наступного дня, щоб відсвяткувати по-домашньому.
Після весілля я переїхав до Богдани. Спочатку все було добре: ми будували плани на майбутнє і мріяли про дітей. Але не в ті дні, коли до нас приїздили рідні Богдани. Вони ніколи не приховували свою неприязнь до мене. А згодом прямо мені в очі казали, що я не заслуговую бути поруч з Богданою, що я їй не пара. Ображали мене, називаючи селюком та докоряючи у всьому. Але дружина підтримувала весь час. Хоча згодом почались незначні зауваження і з її боку.
Минуло пів року нашого подружнього життя. Я перевівся на заочне навчання і влаштувався на роботу в хорошу компанію. А Богдана повністю зосередилась на відкритті власної справи. Зараз дитина вже не входила в її плани. Тому коли вона дізналась, що завагітніла, то розглядала варіант аборту.
Я був проти цього. Тому ми спокійно поговорили і вирішили, що збережем її вагітність. Бізнес можна розпочати і пізніше, а поповнення в родинні – це те, про що ми колись мріяли. Крім того, я сподівався, що поява онука змінить ставлення тещі до мене.
Наступний день почався зі скандалу. Коли я збирався на роботу, приїхала теща з братом Богдана і почала кричати на мене. Я думав, вона зрадіє новині про онука. А виявляється вона настільки настільки терпіти мене не може, що не хоче щоб її донька народжувала від мене. Теща не підбирала слів і продожувала мене ображати, що не хоче щоб в онука чи онуки були мої гени. Я не хотів все це слухати, тому просто мовчки зібрався і поїхав у офіс.
Після важкого робочого дня я хотів пошвидше повернутись додому, щоб відпочити. Але мене чекала чергова порція скандалу вже від дружини. За день теща встигла налаштувати її проти мене. Я не втримався, зібрав все необхідне і просто пішов з дому. Хоча в цьому місці я вже давно не почувався як вдома.
Я не знав куди мені йти. Добре, що мій друг Андрій завжди готовий мені допомогти. Коли я подзвонив йому і розповів що сталось, він зразу сказав, щоб я їхав до нього. Ми всю ніч обговорювали мою ситуацію. Після кількох спроб поговорити з Богданою я зрозумів, що все марно і наважився подати на розлучення.
Я сподівався, що Богдана все таки подзвонить мені, дізнавшись про розлученя. Але теща втрутилась в цей процес і нас розлучили не через місяць, а через тиждень. Після розлучення вона подзвонила і повідомила, що Богдана зробила аборт і щоб я забув про неї назавжди і не шукав з нею зустрічей.
Я довго не міг забути її та зрозуміти, чому вона так змінилась. Адже в нас все було чудово поки не втрутились її рідні. Згодом я дізнався, що вона повернулась до свого колишнього – його батько директор косметичної фірми та давній друг родини.
З часом я зміг забути Богдану. Зосередився на роботі і пішов на підвищення. Розпочав стосунки зі своєю колегою, яка вже через місяць наших стосунків познайомила мене зі своєю родиною. ЇЇ батьки прийняли мене, бо їм важливо не звідки я, а як ставлюсь до їхньої доньки. А Богдана нехай продовжує жити як їй скаже її мама.
