“Ти не матір, а лихо!” — скандали зі свекрухою довели Маріанну до краю
Маріанна стояла біля плити, перевертаючи вареники, коли на кухню зайшов її чоловік.
— Маріанно, мене сьогодні мати дзвонила, — почав Ігор. — Каже, ти до внуку її не пускаєш.
— Скаржилась? — здивувалась Маріанна.
— Ну так. Каже, ти постійно відмовляєш. Вже місяць Славчика не видить, — додав він.
Маріанна нервово витерла руки об фартух.
— Ігор… Мені важко це сказати, — вона завагалась. — Твоя мати… промовила до мене одну річ, яку ти маєш знати.
Вона розповіла все. Ігор зблід і опустився на стілець — він не чекав такого.
Все почалось ще місяць тому. Того дня Ганна Миколаївна, його мати, як завжди, прийшла без попередження. З порогу окинула коридор поглядом:
— Знову безлад. Іграшки розкидані! У такому бруді дитину виробляти не можна!
Маріанна напружено посміхнулась, але всередині у неї все стиснулось. Славко тільки-но заснув, і іграшки лежали там, де він грав. Але для свекрухи це був привід вилити своє обурення.
— Ігор! — підвищила голос Ганна. — Ти чоловік чи хто? Ти маєш вказувати дружині, як порядок тримати!
— Мамо, все гаразд, — буркнув він, не відриваючи очей від телефону.
— Це в тебе гаразд? Дім ніби після вихору, а ти як на відпочинку!
— Славко просто енергійний, — спокійно вставила Маріанна, але голос видавав напругу.
— Енергійний! Тобі б за ним дивитись, а не дозволяти йому по хаті бігати!
І знову розмова зійшла на те, що Ігор у дитинстві був майже під мікроскопом. Ідеальна дитина, вихована під пильною охороною. Маріанна мовчки кивала, але з кожним словом усередині неї ріс протест.
— Ганно Миколаївно, — нарешті промовила вона. — Я виховую сина за своїм переконанням. Йому два роки. Він пізнає світ.
— Пізнає? А потім синці, подряпини, а ти лише «пізнає» і твердиш!
— Такі діти. Вони пізнають усе через рух, помилки, досвід.
— Ні! Це твоя недбалість. А якщо він собі щось серйозне заподіє?
— Мамо… — втрутився Ігор, але свекруха лише розпалилась ще більше.
— Якщо ти не навчишся бути гідною матір’ю, я подумаю, куди звернутись!
Наступного дня вона знову прийшла — різко постукала, як завжди.
— Чому так довго відчиняєш? Вже подумала, тебе не”І в той момент Маріанна зрозуміла: тепер вона боротиметься за свого сина до кінця.”
