Моя теща ще той подарунок долі. Як би я знав, що в моєї жінки така мама, то напевно б подумав кілька разів перед весіллям чи воно мені взагалі потрібно. Звісно, що я жартую. Я люблю свою дружину, але це ніяк не розповсюджується на її маму. Й вона доклала для цього всі свої зусилля.
Моя теща самотня жінка. Дружина почала жити окремо коли вступила до університету. Говорила, що була неймовірно рада вирватися з-під надмірної опіки своєї мами, а то вже боялася, що ніколи не знайде хлопця. У свої сімнадцять вона ще ніколи не цілувалася. Разом з подругою вона почала винаймати однокімнатну квартиру. А мамі навіть не говорила своєї адреси.
На тій квартирі ми з нею й познайомилися. Я був запасним пілотом свого друга. Він привів мене на побачення, щоб я міг чимось зайняти подругу його дівчини. Нею й виявилася моя майбутня дружина. Скільки спогадів в нас пов’язано з тією квартирою. Як згадаю.
Через три роки відносин ми одружилися. Почали винаймати окрему квартиру. Я тоді вже мав повноцінну роботу, дружина готувалася до здачі диплома й також підробляла. Одразу після весілля теща запропонувала нам до неї переїхати. Мовляв, вона стара, втомила мешкати сама, а не дай Господь щось трапиться й тому подібне. Нам з дружиною така ідея взагалі не подобалася. Та теща перейшла й наступ. Поставила ультиматум. Що якщо ми не переїдемо до неї під дах, то вона дасть квартиру якомусь з племінників. Жінка знала характер своєї матері, тому ми спакували речі й оселилися в одній з трьох кімнат.
Й тут почалося. Друга мама відчула свою владу над нами. За будь-яке питання вона починала погр ожувати квартирою. Все повинно було бути за її планами. Вона навіть змусила нас садити свій город. Ми е мали жодного права голосу. Дійшло до того, що вона встановила комендантську годину. Ми не могли спокійно піти до друзів або запросити їх до себе. А нещодавно вона почала вимагати від нас орендної плати. «Ви вже не маленькі, тому повинні платити за свою кімнату. Пенсія в мене маленька, я сама не можу справитися з рахунками». В принципі логічна вимога. Ми не проти сплачувати свою частину. Але вона зажадала такої суми, що ми могли б на ті гроші винайняти квартиру й не жити за її дурними правилами та забаганками. Це була остання крапля.
Зараз ми з дружиною шукаємо житло. Й більше нізащо не поведемося на шантаж тещі.
