Колишня свекруха не дає мені життя
Колишній чоловік давно вже живе своїм життям і виховує нову дитину, а його мати досі не дає мені спокою. Нібито піклується про онуку. Краще б стежила, щоб її синчако вчасно платив аліменти.
Ми з Артемом прожили разом шість років. Це був пекельний ад. Я просто втекла від нього, навіть не боячись залишитися самітньою з малою дитиною. Хоч скільки родичі мене не переконували, що дитині потрібен тато, я знала – більше не витримаю його гулянки й п’янки.
Марія Іванівна ніколи мене не поважала. Але після розлучення раптом почала нав’язуватися, прикриваючись онукою. Мабуть, боїться, що після розлучення їй навіть води принести буде нікому.
— Та чого ти витребуєш? Він же тебе не б’є, зарплату в дім несе. Нормальний мужик, — приговорювала вона.
Тобто, треба держатися за чоловіка, який просто не б’є? Ну звісно. Я знала, що з нею безглуздо сперечатися, тому ігнорувала її нападки. На аліменти теж не подавала, щоб колишній потім не вимагав нічого від доньки. Хоча він обіцяв допомагати сам. Ось тобі й на.
Через півроку колишній одружився знову. Звістка про майбутню дитину чомусь не зраділа мою свекруху. Вона почала слідкувати за мною і намагатися звести з сином. Приходила без попередження, лізла в особисте – все під приводом права бачити онуку.
Чому раніше вона не була так прив’язана до доньки? Мені все одразу стало зрозуміло – вона просто вивчала ситуацію.
Після розлучення я почала життя з чистого аркуша. Раніше я не виходила з кухні, не бачилася з подругами та гуляла тільки біля дитячого майданчика. Тепер я знаходжу час для себе. У вихідні ми зустрічаємося з моїми батьками, їздимо на дачу, ходимо в кіно та зоопарк.
— Годі тягати дитину скрізь – нехай вчиться домашнім обов’язкам, — докоряла якось колишня свекруха.
— У вихідні ми відпочиваємо. Доньці цікаво, а ваші каструлі та швабри почекають.
Вона вважала, що я маю сидіти вдома і плакати за колишнім. Та ще й вчити восьмирічну дівчинку готувати й прибирати. Навіщо? Дитина має насолоджуватися дитинством – дорослих клопотів ще вистачить. Вона складає іграшки, сервірує стіл – цього достатньо для її віку.
— Господиня з тебе ніякуща, і донька такою ж буде, — коментувала свекруха.
Якось я забула викинути стару зубну щітку, а нову поставила в склянку. Так вона вирішила, що я до себе чоловіків запрошую. Навіть пояснювати їй нічого не стала – я доросла і можу робити, що хочу.
— Не маєш права влаштовувати особисте життя, ти ж мати! — кричала вона на весь під’їзд.
— А чому ж вашому синочку можна? Він уже нову дитину зляпав!
— Ти ж його кинула, а хороші чоловіки просто так не валяються.
Я попросила більше до нас не приходити. Якщо хоче побачити онуку – зустрінемося в парку. А додому їй дороги нема. Тепер вона лютує й погрожує опікою. Та мені боятися нічого – я гарна мати, хоч що там колишня свекруха не вигадує.
