Моя теща та брат моєї дружини Ані – дуже нахабні люди, які слухають виключно себе.
Вони можуть прийти до нас в будь-який час та день не питаючи дозволу та не питаючи, чи є в нас на них час. Теща в нас взагалі щоденна відвідувачка. В мене вже складається враження, що вона планує до нас переїхати.
В мене ніколи не вкладалось в голові – як можна ось так прийти без попередження та не розуміти відмов?
Особливо дратує мене брат Ані – Остап. Це найнахабніша людина, яку я коли-небудь зустрічав в своєму житті. Йому взагалі байдуже на інших. Є лише його думка та його бажання. На все інше він чхати хотів.
Вихідні, робочі дні, свята – він прийде навіть пізно ввечері, якщо йому того захочеться. А Аня не може йому відмовити та не пустити брата в квартиру, бо ж це рідний брат, все таки.
В нього є дружина та маленька донька Яся. Вони з дружиною люблять всюди відпочивати та їздити. Але от маленьку Ясю їм немає з ким залишити. Здавалося б, є моя теща, його мама. Але, бачте, мама не може, бо вона старша людина і має відпочивати, а Аня його сестра і зобов’язана допомагати його з племінницею.
Одного разу я сказав Ані, що якщо вони прийдуть, то ми не відкриваємо та не відповідаємо на дзвінки. Що вони думають собі? Дістали, чесне слово. Ані дуже важко втриматись, але вона і сама розуміє, що її рідні неправильно чинять.
Поки що вони досі намагаються приходити до нас так само, як і раніше це робили. Ми лише зрідка відчиняємо. А потім вислуховуємо. Я вже пару разів випроваджував їх за ці повчання з квартири, але поки ще слабо доходить.
Побачимо, що буде далі.
