Та ні, ні й ще раз ні! Ганно Іванівно, та зрозуміть же нарешті, це неможливо! У нас маленька квартира, точніше, навіть не квартира, а півтори кімнати! Віктор метався по кухні, розмахував руками, наче вітряк.
Ой, та годі тобі, Вітеньку! Не півтори, а цілих дві! Кімнатка для дитини, звісно, крихітна, але я там чудово влаштуюсь. Соломійці з Яриком треба допомагати, сам подумай маля потребує стільки уваги! теща склавши руки на величезних грудях, дивилася на зятя з таким виглядом, ніби робила йому ласку, погодившись пожити в них.
Мамо, ми справляємось, чесно! Соломія обережно встряла в розмову, стоячи біля дверей кухні з немовлям на руках. Вітя має рацію, у нас справді тісно.
Соломіє, не лізь не в свою справу! Що значить «справляємось»? теща махнула рукою у бік доньки. Очі набряклі від недосипу, синці під очима такі, що жоден тональний крем не сховає, сама худа, як жердина! Яке там «справляємось»? Від такого життя й до розлучення недалеко!
Віктор різко зупинився, глибоко вдихнув і ледве змусив себе говорити спокійно:
Ганно Іванівно, ми з Соломією одружені вже пять років. За ці роки жодного разу навіть серйозно не посварились. Не думаю, що поява дитини щось змінить у наших стосунках.
Ох, молодь, молодь Усе вам відати! теща закотила очі. А те, що жінка після пологів буває дратівливою, нервовою, що їй потрібен особливий догляд, ти про це не подумав? Хто тепер буде варити твоїй дружині бульйони та травяні відвари, що молоко додають?
Соломія тихо зойкнула. Вона знала, що коли мати починала про бульйони й трави, сперечатися ставало марно. Теща тим часом продовжувала:
Я вже й речі зібрала, й квитки назад через два місяці купила. Поживу трохи, допоможу вам з побутом, а там побачимо.
Два місяці?! Віктор і Соломія вигукнули одночасно.
Ганна Іванівна вдала, що не чує їхнього вигуку, і діловито пішла до передпокою, де стояли два величезні валізи.
Вітю, допоможеш мені перенести речі до дитячої? Так, і ще: ліжечко Ярика треба буде переставити до вашої спальні. А мені на диванчику постелите. Я невибаглива.
Віктор кинув розпачливий погляд на дружину, але та лише безпорадно знизала плечима. Протистояти напорові Ганни Іванівни було практично неможливо. Особливо зараз, коли вони обидва не висипалися, були виснажені турботами про новонародженого й просто не мали сил на скандали.
Добре, скрізь зуби процідив Віктор, але лише на місяць, не більше.
Місяць, два Яка різниця? махнула рукою теща. Вирішуватимемо за обставинами.
Соломія ледве витиснула з себе посмішку й поспішила піти до спальні, щоб нагодувати прокинувся й заплакав Ярика. Віктор похмуро поплеІ коли двері зачинилися за тещею, у квартирі нарешті запанував довгоочікуваний спокій, який вони так звикли цінувати втрьох Віктор, Соломія та маленький Ярик.
