Нещодавно мене призначили керівником філії великої компанії. Я й мріяти не міг, що у свої 28 років обійматиму таку посаду. Мій батько до мене керував цією філією, тепер настала моя черга. Скільки я пам’ятаю батька, він завжди був добрим до своїх працівників, але я вирішив, що триматиму дисципліну серед персоналу. Я молодий та вони будуть відчувати спокусу мене не слухатися, мовляв, я ще не досвідчений, у мене молоко на губах ще не обсохло.
З моїм приходом в компанію все змінилося та я відчував напругу в той момент, коли я проходив по офісу. Попри те, що я поставив усіх в жорсткі рамки, ніхто не звільнявся. Така робота дуже цінується на ринку праці та на одне робоче місце випадає 5-10 охочих його зайняти. Та й платять у нас дуже добре, навіть тринадцяту зарплату дають.
У нас на роботі була одна працівниця, жінка 35 років. Лариса останнім часом допускала дуже багато помилок в роботі. Не критичних, але на їх виправлення йшло дуже багато часу. Я не міг залишити це без уваги та викликав до себе керівника відділу кадрів. Тетяна дуже добродушна людина, це одразу видно, працівники їй довіряють. Я вважаю, що таким і повинен бути керівник відділу кадрів, проте він ще й повинен дотримуватися внутрішніх правил компанії.
Тетяна розповіла мені, що у Лариси нещодавно сталася одна неприємна ситуація. Її син дуже важко захворів, чоловік пішов. Зараз в її думках лише одне – де взяти гроші на лікування. Я був прикро вражений тим, що сталося. Не через те, що стан Лариси заважає роботі, а через те, що мені було її шкода. Нікому не побажав би опинитися на її місці.
Я розповів про все батьку, він підняв старі зв’язки та ми знайшли лікаря для сина Лариси, крім того, оплатили його лікування.
Наступного дня я покликав Ларису до себе в кабінет. Інші працівники одразу почали про щось перешіптуватися, а жінка зайшла в мій кабінет на ватяних ногах.
– Я виправлю всі помилки, що зробила та більше не допускатиму їх, – відразу залепетала Лариса.
– Діло не в помилках, я знаю про Вашу ситуацію. Ми з батьком знайшли лікаря для Вашого хлопчика та вже оплатили лікування. Вам дадуть відпустку на невизначений термін зі збереженням заробітної плати.
Лариса дивилася на мене очима повними сліз:
– Дай Вам, Боже здоров’я. Ви дуже добрий чоловік. Та батьку своєму подякуйте.
Я щиро надіюсь, що хлопчик одужає.
