Дарина Олегівна жіночка старша. На вигляд їй було вже під шістдесят років, але насправді всього п’ятдесят. Важка праця протягом всієї молодості та зрадості зробила свою справу та внесла корективи у зовнішність Дарини Олегівни.
Ми лежали з нею в одній палаті. В неї щось з серцем трапилось, тому довелось лягти в стаціонар на декілька днів. Жіночка була максимально спокійною та не подавала вигляду, що насправді її ледь притомну привезла швидка і їй погано.
Чоловік тітки Дари, як ми її стали називати, надзвонював їй разів сто на день, хвилювався та регулярно приходив. А потім і взагалі став цілий день проводити з коханою, взявши лікарняний на роботі.
Це була мила сімейна пара, яка дуже кохала одне одного. Тільки от дещо тітку Дару дуже хвилювало. Вона щоразу повторювала:
– Не кажи Яні про те, що я в лікарні. Сам знаєш, яка вона. Як тільки дізнається, то через секунду тут буде. Хвилюватись їй зараз не можна. Ще не вистачає, щоб молоко в молодої мами зникло. Не треба, щоб хвилювалась.
Ми всі були переконані, що Яна – це донька тітки Дари, але ні. Виявилось, що це її невістка. В них дуже теплі стосунки і дівчина щиро називає своїх свекрів мамою Даною та татом Петром.
В тітки Дари лише син народився, Давид. Був єдиною дитиною в сім’ї. Коли виріс та вже працював, знайшов собі дівчину, яку згодом хотів взяти за дружину. Так, це Яна. Вони вирішили узаконити стосунки вже після того, як дівчина завагітніла. Вже планували весілля, готувались. Та тільки Давид не встиг навіть побачити народження свого первістка.
Сталось все випадково. Ожеледь, погана видимість через хуртовину. Він не впорався з керуванням, коли його почало сильно заносити, а внаслідок поганої видимості не бачив, що летить прямо в дерево. От і зосталась Яна з дитям на одинці.
Але тітка Дара ще з першої зустрічі щиро полюбила Яну та прийняла її, як рідну доньку. Вона не покинула дівчину та всіляко їй допомагала. Яна живе в батьків, які допомагають їй виховувати малечу, працює, відкладає кошти на власне житло та дуже часто приїздить до мами Дари та татка Петра.
Після повернення з прогулянки ми побачили, що на ліжку тітки Дари сидить жінка з дворічною дитиною. Це була та сама Яна, яка якимось чином дізналась, що її свекруха в лікарні. Їй сусідка розповіла, що вони з татом Петром в лікарні. А та одразу знайшла палату, де мама Дара лежить, бо лікарня в містечку лише одна.
Вона одразу почала мало не плакати та розпитувати про здоров’я та що взагалі сталось. Вже навіть хотіла відвезти сина до батьків, а сама залишатися з свекрухою в палаті, щоб доглядати. Але це не було необхідним, адже в той день тітку Дару виписували і вони разом пішли додому, щоб провести час разом.
Дуже мила та добра родина. Не розірвали родинні зв’язки, хоча Яна навіть офіційно не була дружиною Давида. Ось така от добра історія про чудові стосунки і родині.
