Чули колись про спільний вклад у сімейний бюджет? Я, як жінка, не маю нічого проти, але це якщо є робота. Що ж вкладати, коли живу на дитячі виплати.
З Арсеном ми виховуємо дворічного сина, Матвія. Хлопчик у нас жвавий та непосидючий. Часто влаштовує капості. Дитина, що з нього взяти. У його віці все цікаво й хочеться досліджувати світ. Мені доводиться більшість часу проводити біля дитини, тому частенько не встигаю виконати хатні справи.
Раніше Арсен до всього ставився поблажливо та відколи на роботі почалися неприємності, він повертається додому та зривається на мені.
-Чого вечерю ще не приготувала? У квартирі знову безлад! Я ненавиджу, коли посуд у мийці не митий.
Таких прискіпувань так багато, що не вистачить й години аби все перерахувати. Найгірше, що коли чоловік сварить мене, Матвій лякається й починає плакати. Дитячий плач Арсена дратує ще більше. Тоді ми кілька днів не розмовляємо.
Якось вирішила поговорити з чоловіком відверто, запитати, що його турбує й запропонувати свою допомогу. Він зізнався, що хвилюється через роботу, а тоді заявив:
-Тобі час виходити з декретної відпустки! Я вам не грошовий автомат. Тільки й знаєте, що витрачати. Йди на роботу й вчися сама себе забезпечувати!
Знову ці його нерви! Наче я не дитиною займаюся, а навмисне сиджу у чоловіка на шиї.
-А хто ж тоді буде з Матвієм? Він маленький ще для дитячого садка, може плакати
-Нічого йому не станеться. Мене мати віддала в садок ще до двох років й нічого. Придумали зараз панькатися з цими малявками. Нічого не знаю, щоб через місяць уже працювала. На мої гроші можеш навіть не розраховувати – гаркнув і пішов.
Я от сиджу й думаю, чому чоловік так поводиться. Дитина у нас бажана та планована. Він прекрасно розумів, що коли я народжу, то сім’ю забезпечуватиме тільки Арсен. Тоді це його влаштовувала, а тепер закидає мені свої заявочки. Моє терпіння ж не вічне. Якщо до мене так ставляться, я можу відповісти тим самим. Буду пред’являти йому, щоб платив за обід, вечерю, випраний та випрасуваний одяг, прибирання у квартирі. Він хоче, щоб я пішла на роботу, а що ж я роблю цілими днями вдома. Хіба хатні справи – це не робота?
Ото вже маю чоловіка! Ще кілька разів поговорить й погарчить до мене, то я піду, але не тільки на роботу, а ще й від такого бовдура!
