Мене звуть Олена Олександрівна і єдина радість у моєму житті – це мій син. Зараз ми з ним проживаємо у хорошій трикімнатній квартирі у центрі столиці.
Я пишаюсь своїм сином Матвієм. Він завжди мені допомагав й не забував добре навчатися, зміг самостійно вступити на державне в університет, а там відразу помітили його й запропонували роботу після навчання. Я лише чекала, коли він знайде гідну й хорошу дівчину, щоб я могла нарешті поняньчитися зі внуками.
Всі мої надії на хорошу невістку зруйнувалися, коли син познайомив мене з Олесею. Мало того, що ця дівчина з села, так вона ще й з бідної родини. Ми довго говорили з сином про те, що йому варто припинити з нею стосунки й мені здавалось, що він мене послухав, але все було зовсім не так й незабаром я про це дізналась.
Загалом, через кілька місяців вони прийшли до нас додому разом й повідомили, що будуть одружуватися, бо Олеся вагітна.
Тоді мені все стало ясно, як білий день. Вона просто скористалась моментом й завагітніла від мого сина, щоб мати змогу переїхати у Київ. Син повідомив, що поки вони житимуть зі мною й виходить, що мені прийдеться так само готувати для цієї дівчини й прибирати за нею!
Матвій довго зі мною розмовляв й вмовляв пом’якшити своє ставлення до його майбутньої дружини. Я розуміла, як це важливо для сина й обіцяла зробити все, що буде у моїх руках.
Олеся виявилась дуже хазяйновитою дівчиною й сама прибирала, готувала, навіть, мені допомагала з моїми справами. Я декілька разів пробувала її вивести на сварку, але вона все залагоджувала, тому причин виганяти її з дому, на жаль, не було.
Незабаром народився наша внучка, маленька Марічка. І хоч як мені симпатизувала ця дівчина я прийняла рішення, що обов’язково потрібно зробити тест на батьківство. Ніхто з них не був проти й незабаром ми дізналися, що мій син дійсно став батьком для Марічки.
Я вирішила, що попри те, що невістка нікого не обманювала, я не буду прописувати її у своїй квартирі. Запропонувала сину такий варіант: він розлучається з дружиною, забирає дитину собі. Ми її прописуємо вдома і я можу за нею доглядати.
Матвій розлютився після моєї пропозиції. Зібрав речі своєї сім’ї й вони покинули мій дім. Після цього нікого з них я не бачила. Уже минуло кілька місяців, але я впевнена, що син так довго не витримає й втече від тієї селючки, тому просто чекаю.
