Святкувала власне день народження. Кругла дата – п’ятдесятиріччя. Чоловік привітав мене, як належиться, з квітами і подарунком. А потім, коли всі гості розійшлися, він раптом заявив:
-Це останній наш спільний вечір. Я прожив з тобою 25 років. Хочу повідомити, що в мене є інша жінка, яку люблю. Тому хочу з тобою розлучитися.
Для мене це було великим ударом, бо любила свого чоловіка і дбала про нього. І тут раптом такий сюрприз. Можливо, втомився. Але чоловік усе-таки подав заяву на розлучення. І за місяць ми вже не були парою.
Він пішов жити до 25-річної жінки, яка, як з’ясувалося, чекала від нього дитину.
Спочатку мені було дуже сумно з того приводу, аж до сліз. Думала, що не переживу такого розриву. Вдруге заміж не хотілося. І вік вже не той, щоб до мене залицялися.
Втішила інша подія – дочка повідомила, що вона на шостому місяці. За три місяці їй потрібна буде допомога. Така новина дуже підняла мій дух.
Раділа, що скоро буду бабусею. А в чоловіка буде подвійна радість – він ще раз стане татом, і дідусем.
-Ну і хай, – заспокоїла себе. – З народженням внучки в мене також розпочнеться нове життя. Плакати за чоловіком, який не оцінив моїх старань, не буду. Щастя, що Бог посилає мені також втіху. А там побачимо, чия взяла, – так міркувала я, звільняючи місце в шафі для дочки, внучки і зятя. Бо на початку вони житимуть в мене.
