Я працюю у школі з восьми ранку до другої години дня – це якщо рахувати офіційні години. Та коли діти покидають стіни класу та поспішають додому, моя робота на цьому не закінчується. Доводиться залишатися, щоб заповнити журнал, перевірити робочі зошити, підготуватися до занять на наступний день. Загалом це займає години 3-4, тож виходить, що працюю я з восьми до шести.
Останнім часом на роботі Олексія, мого чоловіка, почалися проблеми. Їхня компанія не отримала фінансування на свій проєкт, тож будівництво довелося на деякий час припинити. Ішов другий місяць, як Льоша сидів вдома без роботи в надії, що скоро йому зателефонують.
Прожити на зарплату вчительки двом дорослим людям, враховуючи орендну плату та комунальні послуги – нереально. Довелося зайнятися репетиторством. Тож з 5 чи 6 години вечора до 9 години ночі я додатково займаюся з дітками.
Коли нарешті переступаю поріг квартири, не хочеться нічого, окрім сну та відпочинку. Перший місяць, коли Олексій сидів без роботи, він взяв на себе усі хатні справи. Я приходила з роботи у чисту квартиру. Їжа приготовлена, прання складене, холодильник повний. Та згодом чоловік розлінувався та вирішив, що його добрі справи мають «термін придатності».
Тобто, Олексій заявив, що я повинна встигати працювати та ще й займатися хатніми справами. «Інші жінки так і роблять, а ти у мене чим гірша» – заявив мені Льоша, коли я поцікавилася, коли ж мені відпочивати. Хотілося йому відповісти, що є жінки, які взагалі нічого не роблять, окрім походів по магазинах та салонів краси, то чим я гірша.
Словом моє подружнє життя перетворилося на пекло. Я навмисне затримувалася допізна будь-де аби тільки не повертатися додому раніше. Кілька днів так пожила, думала пересерджуся й з новими силами візьмуся за роботу, але ні.
Приходжу значить я черговий раз пізно з роботи. Голодна, як собака, аж кишки зводить. Розраховувати на чоловіка марна справа, тож дорогою додому зайшла до супермаркету, взяла свіжих овочів, рибки та готову курку гриль. Хотіла відсвяткувати таким чином свою премію, але настрій зник, коли переступила поріг квартири.
Олексій не відриваючись від телевізора почав розповідати, яка ж я погана та жорстока дружина. Залишила його з порожнім холодильником та каструлями, а він, між іншим, цілий день сидить голодний. Це була остання крапля, сил терпіти таку зневагу більше не було. Я спокійно пішла до спальні, зібрала свої речі, забрала пакети з покупками та побажала своєму роботязі всього найкращого.
Ось уже три місяці як я в статусі розлученої жінки й жодної миті не пошкодувала про це. Якщо обирати між тим, щоб бути самотньою, але самодостатньою або ж прислуговувати для когось я виберу себе.
