Я виросла у звичайній небагатій родині. Маю ще молодшу сестру Іванку. Хоч жили ми й бідно, але щасливі та добрі. Часто влаштовували сімейні посиденьки, граючи у якусь настільну гру чи переглядаючи фільм. З сестрою ми були близькі. Ділилися таємницями та переживаннями. Щиро раділи успіхам одна одної та радилися стосовно кавалерів.
Час швидко минав. Ми з Іванкою виросли й пішли навчатися. На четвертому курсі я вийшла заміж за свого одногрупника. Оскільки грошей ні у нас, ні у батьків не було весілля не робили, просто розписалися. Після закінчення навчання ми з чоловіком влаштувалися на хорошу роботу й наважилися взяти власну квартиру в іпотеку.
Одразу після мене заміж вискочила й Іванка. На відміну від мене, їй весілля батьки зробили. Хоч і невеличке, для рідних й близьких свято було. Ми теж були запрошені. Я вирішила не псувати сестрі цей важливий день допитами, хто це все оплатив, але й без того розуміла, що все заслуга саме наших батьків.
Після одруження Іванка переїхала жити до свого чоловіка. Власного житла він не мав, тож вони теж винаймали квартиру. Іванка не працювала, бо перебувала у цікавому положенні.
Різдво ми домовилися зустрічати усі разом у батьків. Я з чоловіком приїхали на день раніше, щоб допомогти з приготуваннями. Цілий день ми з мамою провели на ногах, готуючи смачні страви до святкового столу. Іванка з’явилася під самий вечір й одразу пішла відпочивати.
Було приємно знову зібратися за великим родинним столом. Ми гарно провели час, поговорили та вдосталь насміялися, як в старі добрі часи. Я й забулася про всі наші негаразди та свої образи. Наприкінці вечора батьки покликали мене з Іванкою на відверту розмову.
Батько повідомив, що вони з мамою хочуть нам допомогти фінансово. Ця новина стала для нас несподіваною, адже їхній дохід був мінімальним. Та найцікавіше відбулося після того, як гроші нам вручили. У Іванки була сума втричі більша від моєї. Коли я запитала, чому так сталося, вони пояснили: «Ти ж, доню, уже практично маєш власне житло, а бідна Івануся змушена жити на чужій квартирі. Тим більше вона скоро стане мамою і їй знадобляться гроші більше»
Тобто той факт, що нам іще добрих 5 років потрібно виплачувати борг за квартиру їх не турбував, а те, що Іванка уявлення не має, що таке робота і звідки беруться гроші – це нормально. Я образилася на рідних за таку несправедливість й відверто сказала про це. Сестра розплакалася, як мама, тато нічого не сказав.
Після цієї ситуації мої стосунки із рідними погіршилися. Тепер ми бачимося 1-2 рази на рік. Хоч я і вдячна їм за допомогу, але досі ображаюся, що вони вчинили не правильно.
