Я проживаю недалеко від парку. Біля мого будинку протікає бурхлива річка, шум якої дуже мене заспокоює.
Проте я вважаю цю течію дещо небезпечною та не один раз звертався до влади з проханням щось із цим зробити. Часто я бачив, як цим потоком пропливали особисті речі людей, які в результаті пропадали в невідомому напрямку та власники втрачали надію їх знайти.
Мої прохання залишалися незадоволеними тому, що у влади міста є важливіші справи ніж та, з якою я до них звернувся. Адже до цього випадку нічого серйозного не траплялося. Того суботнього ранку на протилежному березу гуляв молодий батько з дитячою коляскою, з ним ще гуляв великий собака. Це видовище здалося мені дуже милим та я деякий час спостерігав за ними. Раптом з кущів вибігла кішка, пес погнав за нею та повідцем зачепив коляску з дитиною. Коляска перекинулась у бурхливий потік води.
На щастя, коляску прибило до мого берега та я встиг зачепити її, хоча в процесі порятунку дитини сильно поцарапався гілками. Напевно, я народився під щасливою зіркою, бо встиг схопити до того, як коляску, в якій вона була знесло швидким потоком води.
Дитина добряче наковталась води та була уже синя. Я декілька разів вдарив її по спині та дитина відкашляла воду, почала дихати.
Буквально через декілька секунд до мене підбіг її схвильований батько та від щирого серця почав мені дякувати.
Після цього випадку влада не просто змушена задовільнити моє прохання.
