Коли Дмитро повідомив маму про те, що у нього є дівчина і він її кохає, Антоніна по-материнськи зраділа. Дмитро гарний хлопець, дбайливий, відповідальний та працьовитий. Антоніна щиро вірила, що йому Бог дасть гарну дружину, а вона буде нарешті бавитися з онуками.
Тоня стала розпитувати сина, хто ця дівчина. Бо живуть у селі, а там всі один одного знають. Дмитро розповів мамі подробиці про неї. Вона, почувши прізвище, зрозуміла, що знає ту родину, знає батьків, але самої дівчини ще ніколи не бачила. Як з’ясувалося, жили вони далеко одне від одного. На тому розмова стихла й мама залишилася займатися своїми справами.
Наступного дня, в розмові з сусідкою, Тоня похвалилася такою чудовою новиною. Але Ольга швидко спустила її з небес на землю. Розповіла, що знає близько ту родину з найгіршого боку і дівчину ту теж знає. Люди кажуть, що вона лінива, непривітна, дуже любить інтриги розпускати, а до всього ще й не надто красива. Тоню хотіла для свого сина найгарнішої, найрозумнішої дівчини. “Як тепер бути, якесь опудало додому приведе й люди будуть сміятися”, — думала собі жінка. Чому ж це син закохався в цю дівчину?
Після розмови з сусідкою, Тоня незлюбила свою потенційну невістку, вважала, що син її заслуговує кращої. А Дмитро, нічого не підозрюючи, був щасливий, як ніколи. До півночі він гуляв зі своєю Оленкою, мріяв про їхнє весілля і щасливе майбутнє.
Антоніна не наважувалася почати розмову з сином, але він сам прийшов до неї, щоб сказати, що приведе Олену додому. Тоня не чекала на такий поспіх, тому вислухавши, заявила, що не хоче такої невістки у своєму домі. А тоді переказала все те, що їй розповіла про дівчину сусідка Оля.
Син мовчки вислухав маму і твердо заявив, що кохає Олену і саме вона стане його дружиною. А мамі порадив менше слухати сторонніх людей. І пішов до Олени.
Пройшло трохи часу. Одного дня Діма прийшов до мами й сказав, що вони з Оленою розписалися й будуть жити окремо. Він зібрав свої речі, попрощався й пішов геть з дому. Дмитро винайняв маленьку затишну квартиру. Вони з Оленою працювали й спокійно собі жили удвох.
Тоня спочатку була дуже зла на сина. Як це, не повідомити рідну матір про одруження, про переїзд? Діма зрідка телефонував, запитував як у неї справи, але про себе нічого не говорив. Тільки чужі люди, бувало, розповідали їй, як добре живе її син з невісткою. Хтось зі знайомих сказав, що Олена кафе своє відкрила, вже навіть прибуток якийсь має і взагалі, яка вона чудова господиня і, як у неї все вдається. І не така вона страшко, як про неї розказували. Дуже симпатична й мила дівчина.
Антоніна вперше за весь рік подумала, що вона, мабуть, зробила велику помилку, коли не підтримала сина. Вона тому, що чужі люди говорили, вірила більше, ніж рідному синові. Цього вона хотіла для себе на старість? Залишитися на самоті так ще й з образою на серці?
