Олександр і Яна виховували дітей в достатку. Намагалися, щоб у них все було, і на столі їсти вдосталь. Щоб до батьків ставилися з повагою. Не помітили як діти виросли. Першою вийшла заміж донька. Чоловік у неї з заможної родини. Тому після весілля вони вже жили у квартирі, подарованій батьками Віталія. Молодший син одружився через п’ять років після сестри. Його дружині батьки подарували будинок, який стояв пустий від тих пір, як не стало бабусі. Ремонт потрібно робити.
Вони молоді, все зроблять з часом. Тому Олександр і Яна раділи, що проблема з житлом вирішилася сама собою. Ось тільки про них діти стали забувати. Поки в доньки був маленький син, вони часто приходили до бабусі з дідусем. Залишали хлопчика на декілька днів, інколи на тиждень. Та Яна й Олександр тільки раділи тому, адже не забувають про них діти, онуків приводять.
Молодший син із дружиною після народження донечки на деякий час зовсім переїхали до батьків. Адже донечка неспокійна, сама Юля не може справитися, тому допомога батьків конче потрібна. Пів року жили в Олександра і Яни. А потім повернулися до себе додому. Відразу тиша стоїть у квартирі. Довго потім звикали без маленької онуки. Та час летить, до всього звикається людина.
Олександр і Яна думали, що в їхніх дітей все гаразд, гроші не просять, допомоги також. Якось віддалилися що донька, що син. Все змінилося, коли повідомили, що тьотя Яни заповідала їй будинок на окраїні міста. У тьоті своїх дітей не було, а із племінників тільки Яна. На той час в Олександра не ладналося з роботою. З першої роботи скоротили, відтоді немає постійного місця. І на зарплаті позначилося.
Вирішили подружжя, що будинок здадуть в оренду. Знайшлися люди, які зацікавлені жити в ньому. Не довго думаючи, Олександр і Яна погодилися. Все ж таки стабільний дохід, допомога до їхнього бюджету.
Коли про будинок дізналися діти, згадали й про тата з мамою. Вони по черзі ходили в гості з подарунками, приводили онуків. Говорили про свої міркування щодо будинку. Донька хотіла б, щоб переселитися жити в ньому, а квартиру здаватимуть в оренду, а потім діти там жити будуть.
Коли приходив син з онукою, говорив, щоб продати будинок, а на ті гроші він купить машину. Буде привозити батькам все що забажають. Адже йому конче потрібна машина. І так нескінченно. Олександр і Яна на вихідних гарно приготувалися, запросили дітей у гості. Донька думала. Що то тільки її з сім’єю, здивувалася, коли побачила брата. Про те ж подумав і брат.
Коли всі сіли за стіл, Олександр повідомив дітям, що будинок зданий в оренду, і продавати чи впускати їх туди жити, не збираються. Тому щоб діти сприйняли все спокійно і не гнівалися на батьків. Адже в них наразі грошові труднощі. Чоловік думав, що діти зрозуміють його, та цього не сталося. Ображені син і дочка, забрали свої родини й пішли від батьків. Відтоді телефонують не часто, в гості не ходять і до себе не звуть. Олександр і Яна думають, чи вони так їх виховали? Чи життя змінилося?
