У мрійливому сні, де місто Львів було вкрите золотим туманом, три жінки стояли біля прилавка зі сливами на Старому Ринку. Перша, Марія Гнідан, похитувала головою:
— Погляньте, якi крихкi, пом’ятi… I за них хочуть цілу сотню гривень! Нiчого свiжого вже не купиш. Сьогодні все лише гіршає…
Друга, Оксана Лисенко, засміялась тихо:
— А мені здається — ці сливи, наче мед із сонця. Літо було сухе, але вони такі солодкі! Хазяйка, мабуть, зранку до ночi працювала.
Третя, Галя Шевчук, мовчки дістала вишиваний гаманець:
— Мій син захворів. Він любить варення зi слив. Йому байдуже, чи вони блискучі. Головне, щоб iз добром зварене.
🔹 Сон казав:
Кожен дивиться крізь своє серце.
Для одної — це зіпсовані плоди.
Для другої — вдячнiсть за труд.
А для третьої — рецепт, щоб згодувати любов.
Перш нiж нарікати — спитай, чи не болить у тебе десь.
