Настя приїхала в рідне місто побачитися з мамою. Біля магазину зустріла Олену, однокласницю, з якою не бачилися багато років. Радо обнімалися, приємна зустріч. Зайшли в кафе посидіти за чашечкою кави, поспілкуватися. Настя пам’ятає той час, коли Олена вийшла заміж. Всі дівчата тоді заздрили їй. Адже Роман із багатої сім’ї, сам успішний. Якраз в той час організовував свій бізнес. Потім мама говорила, що діла в них йдуть в гору, Олена добре живе, ні в чому не потребує.
Настя дивилася на подругу і тільки наразі помітила, які в неї сумні очі. І сама, красива, але здається старшою за свої роки. Коли стали говорити, Олена повідала свою невеселу історію.
Коли вийшла заміж за Романа, життя здавалося казкою. Чоловік на руках її носив, все для своєї Оленки дбав. Народили двох доньок, різниця у віці між ними три роки. Все в них складалося добре, доньки підростають, на відпочинок їдуть всі разом. Та згодом щось помінялося в відносинах. Роман вже не дивиться на свою дружину закоханими очима. Оленка не переймалася, мотивувала тим, що багато працює чоловік, стомлюється.
Три роки тому Роман прийшов додому з маленьким хлопчиком. Сказав, що то його син. Мама хлопчика в той час знаходилася на відпочинку, а чоловік привів сина додому. Олена почала обурюватися, але Роман перебив її. Сказав, що утримує її на всьому готовому, тому йому самому вирішувати, чи зраджувати, чи ні. До того ж якщо Олена проти його сина, то він її не тримає, нехай іде собі, та доньки залишаться з ним. Якщо залишиться, то і надалі ні в чому не потребуватиме як і раніше.
Ось такі справи. Олена змирилася з такою участю. Подумала, що жодного дня не працювала. Якщо піде від Романа, потрібно починати життя з початку, а вона без підтримки не зможе жити. Так і живе на всьому готовому, але безрадісно.
