Та тому, що до молодої дівчини чіплятися не варто! розлючено випалив Богдан.
Що-о-о?
Та ви ж Соломії всю голову забили! Думаєте, не помітно, що вона для вас зовсім не падчерка?
Петро не втримався однією рукою вхопив хлопця за куртку, а другою замахнувся, щоб як слід йому влупити.
Петрусю!!! зупинив його переляканий голос Соломії. Він відпустив суперника.
Петро одружився з Оленою, коли її доньці, Соломії, було десять років.
Дівчинка добре памятала свого рідного батька, який загинув за два роки до того, і спочатку до нового чоловіка матері ставилася насторожено.
Але Петро знайшов із нею спільну мову.
Татом Соломія його не називала, але «Петрусь» з її вуст звучало так щиро й тепло, що ні в кого не залишалося сумнівів: вони рідні душі.
І саме завдяки Соломії їм вдалося врятувати сімю, коли через шість років після весілля нечистий підстрелив Петра зрадити дружині на корпоративі з колегою Марічкою.
Ну, просто випив трохи зайвого, розкутився від загального веселоща і вдало завершеної роботи
Потім він майже нічого не памятав, але Олені хтось про це доніс.
Скандал, звісно, вийшов грандіозний. Петро благав прощення.
Дружина слухати його не хотіла і погрожувала розлученням.
Вони зясовували стосунки, поки Соломія була в школі, але добра, чуттєва дівчинка все одно помітила, що щось не так, і дуже засмутилася.
Тільки заради Соломії я тебе пробачаю, прошипіла тоді Олена. Але це вперше й востаннє.
Якщо повториться тільки розлучення.
Та він і сам себе тисячу раз прокляв, як міг, вибачався, проводячи ще більше часу з родиною, і з полегшенням помітив, що з часом очі падчерки знову засяяли щастям.
Але дівчинка виросла, і в 18 років привела додому хлопця знайомити з батьками.
Богдан Петрові не сподобався з першого погляду: худий, якийсь метушливий, зарозумілий, постійно чомусь посміхається.
Лише заради Соломії, яка дивилася на хлопця закоханими очима, Петро стримувався.
Соломійко, ти впевнена, що це той, хто тобі потрібен? тихо запитав він, коли наречений пішов.
А що, Петрусю, тобі він не сподобався? засмутилася Соломія. Ти просто його мало знаєш. Богдан дуже хороший.
Петро важко зітхнув, але змусив себе посміхнутися.
Побачимо. Ти ж не могла зробити поганий вибір.
Богдан, мабуть, відчув неприязнь з боку вітчима.
Намагався з ним не стикатися, був ввічливим, хоча й давалося це йому важко.
А потім Петрові стало не до майбутнього зятя дружина знову звинуватила його в зраді з тією ж Марічкою.
Що, вона тобі так сподобалася, що знову не втримався? гарячилася Олена. Іди до неї! Навіщо ти мене мучиш?!
Лено, ти про що? очманів він. Після того випадку йому й на думку не спадало зраджувати. Хто тобі це набрехав?
Добрі люди підказали!
Довго розбиратися він не став подзвонив Марічці й увімкнув гучний звязок.
Петре, здивовано сказала колега, почувши його запитання про їхні стосунки, ти що, пяний?
Я ж вийшла заміж півроку тому і чекаю дитину від чоловіка.
Ти ж виходив кудись, коли я на роботі святкувала? пожартувала Марічка.
Вибач, буркнув він. Помилка вийшла.
Петро докірливо подивився на дружину. Та явно зніяковіла, але фуркнула й вийшла.
Кілька днів з ним не розмовляла показувала характер, а потім усе налагодилося.
Довелося, звісно, вигадувати якесь плутане пояснення для Соломії, чому вони з матірю сварилися.
Дівчина, хоч і була захоплена стосунками з Богданом, але все ж переживала.
А потім Петро потрапив під машину. Дурниця якась: він раптом опинився на дорозі (ніби хтось штовхнув у спину), і легковушка вдарила його в ноги.
На щастя, швидкість була невелика, і він відбувся розтягненням та легким струсом все ж таки впав невдало.
По хаті Петро пересувався з труднощами, і Соломія всіма силами за ним доглядала.
Носила йому їжу прямо до ліжка (хоча він і заперечував), грала в «домино», читала книжки або просто базікали про всяке.
Навіщо ти з ним возишся? одного разу Петро випадково почув розмову Соломії з Богданом у передпокої. Він же дорослий мужик хай сам
Богдане! дівчина шепотіла голосно і явно сердилася. Петрусь для мене як батько! Я його люблю і буду піклуватися, що б там хто не говорив!
Богдан невдоволено сопів, щось бурмотів на своє виправдання. Петро посміхнувся гарну дівчинку вони з Леною виростили.
Не минуло й пари місяців, як на Петра впала нова біда. Начальник, після скарги клієнта, якому бригада Петра встановлювала натяжні стелі, звинуватив його у халтурі.
Павло Іванович стверджує, що стеля в одній кімнаті провисає, кути кри
