Уже впродовж багатьох років я працював за кордоном. Після того, як не стало дружини, я залишився сам з майже дорослим сином.
Мені здавалося, що Олексію потрібна та, хто замінить йому маму наскільки це можливо. Ось і одружився вдруге. У Наталії була вже донька приблизно такого віку, як Олексій. Я надіявся, що вони з Діаною потоваришують.
Діти потребували значних капіталовкладень: одяг, взуття, школа, гроші на вищу освіту.
Ось я й наважився поїхати за кордон на заробітки.
Мене лякала невідомість, але я не мав іншого вибору. На той момент ми з Наталею уже були 6 років у шлюбі.
Вона гарно ставилася до мого сина тож я зі спокійною душею залишив його на неї. У мене ще жива мама, вона доживає свого віку у селі. Олексій любить до неї приїжджати на літо.
Наближалися Новорічні свята, я збирався зробити сюрприз нікого не попередивши про свій приїзд, але до мене раптом зателефонував сусід. Мене неабияк це здивувало та я став вже хвилюватися:
– Степане, чому ти телефонуєш? Сталося щось?
– Сталося що не чекалося. Поки ти важко працюєш за кордоном, твоя Наталя розважається з іншим чоловіком.
– Що ти таке кажеш? Не може такого бути!
– Іване, ми з тобою знайомі пів життя. Я тебе колись обманював? Та щоб мені на місці провалитися, якщо я кажу неправду. Гуляє зі своїм кавалером навіть не криючись. Увесь під’їзд про них говорить.
– А Олексій мій як?
– Так Наталя відправила його в село до бабусі, там він і вчиться в сільській школі. Я намагався завадити цьому, але мені не вдалося.
Я кулею полетів додому, дорога здавалася мені вічністю, я чекав з великим нетерпінням на власні очі переконатися в тому, що розповів мені Степан.
Глибоко в душі я надіявся, що це все неправда та, коли я зайду в дім, дружина кинеться мені в обійми, а Олексій розповість як сильно він за мною скучив. Але цього не сталося, Степан сказав мені гірку правду.
На кухні вечеряло щасливе сімейство: Наталя з донькою та незнайомий мені чоловік. Першою озвалася дружина:
– Іване, а що ти тут робиш?
– Уяви собі, я тут живу. Де мій син?
– Поїхав на оздоровлення. Робити мені більше нічого, як чужу дитину глядіти, у мене своя є.
– Яка ж ти негідниця! Віддай гроші, які я присилав та забирайтеся під три чорти з мого дому.
– Про які гроші ти говориш? Їх уже немає. Це оплата за те, що я доглядала твого сина поки тебе не було.
Я більше не міг знаходитися в одному приміщенні з цими гидкими людьми, забрав свою валізу, викликав таксі та поїхав у село до мами та сина. Сьогодні переночую, а вже завтра вирішу що з цим всім робити.
Мені було дуже холодно та образливо за те, що зі мною таке сталося. Як після такого взагалі можна довіряти людям? Я був дуже голодний та у мене вже паморочилося в голові. Нарешті я доїхав до рідної хати. У вікнах горіло світло, були видні силуети мами, Олексія та якоїсь жінки.
Я розрахувався за таксі та зайшов в дім, відчувши запах свіжоспечених пиріжків.
Мама та Олексій дуже зраділи побачивши мене, Олексій міцно мене обійняв, син ледве стримував сльози.
– Думаю, що вас не потрібно знайомити, ти ж знаєш свою однокласницю Тетяну. Ти ще в школі в неї був закоханий. А зараз вона працює поштарем в нашому селі, оце принесла мені пенсію та я й вирішила напоїти жінку чаєм. Он яка погода на вулиці, – сказала мама.
Ми пили чай на кухні та я був дуже щасливий, нарешті відчув себе як вдома.
