Ваша дружина зовсім втратила міру. Поясни їй, як треба поводитися, наставляла свекруха Максима.
Оксаночко, в мене ж завтра новосілля! Я стільки людей запросила, а ти знаєш, у новій квартирі ще нічого не облаштовано. Допоможеш, правда?
Звісно, Галино Петрівно, відповіла Оксана, хоча на вихідні планувала зовсім інше.
І закрутилося. Канапе на тридцять осіб. Салат «Олівє». Мясна нарізка. Фруктова тарілка. Декор залу. Розставляння меблів.
Уявіть: пятниця вечором, замість вечері з чоловіком поїздка до «Сільпо». Субота, з шостої ранку, готування у чужій квартирі.
Максиме, допоможи мені стільці розставити! просила Оксана.
Та ти ж краще знаєш, як все гарно буде! відмахувався він, гортаючи новини у телефоні.
До третьої години квартира свекрухи змінилася до невпізнання. У вітальні розкішний фуршет, все оформлено зі смаком, квіти у вазах. Оксана дивилася і почувалася втомленою.
Перші гості прийшли рівно о четвертій. Колеги Галини Петрівни, сусідки зі старого двору, подруги. Всі обіймали господиню, захоплювалися квартирою, дарували подарунки на новосілля.
Оксана стояла біля кухні, нарізала лимон.
А де ж твоя невістка? запитала одна з гостей.
Та он там, на кухні метушиться, байдуже відповіла свекруха. Оксано! Вийди, привітайся!
Оксана вийшла. Усміхнулася, привіталася зі всіма.
Ах, яка в тебе невістка турботлива! захоплено сказала жіночка у вишиванці. Видно, що умілі ручки!
Та я її добре виховала, гордо сміялася Галина Петрівна. Тепер у мене надійна опора.
А далі найцікавіше. Для Оксани стільця не знайшлося.
Ой, Оксаночко, тобі все одно сідати ніколи, перепросила свекруха. Краще слідкуй за стравами, піднось тарілки.
Оксана кивнула. Що ще залишалося?
І ось стоїть збоку, як офіціантка. Розносить закуски, наливає шампанське, прибирає використані серветки. А за столом живі розмови, жарти й сміх.
Згадуєш, Галино, як ми на твоїй старій роботі, почала одна з колег.
Оксана мовчки слухає чужі спогади з життя, де для неї місця нема.
Оксано, там фрукти піднови, голосно попросила свекруха.
Оксана повернулася на кухню. Помила виноград. Виклала на блюдо.
Яка краса! раділи гості. Галино Петрівно, у вас справжня чарівниця на допомозі!
Максим добре собі господиню вибрав! підтримала сусідка. Напевно, і вечеря завжди готова, й дім у ладі!
Усі сміялися. Максим теж пишався.
Чим пишатися? Тим, що у нього безкоштовна хатня робітниця?
А далі ще цікавіше.
Розмови за столом ставали гучнішими, всі розслабились, атмосфера складалася по-домашньому.
Галю, а розкажи, як Максимко в університеті всіх дівчат з розуму зводив! засміялася одна з давніх подруг свекрухи.
А що тут згадувати! кокетливо махнула рукою Галина Петрівна, але було видно їй подобається бути в центрі уваги. В нього весь курс закоханий був! Двадцять років хлопцеві, а вже такий красень!
Всі весело зареготали. Максим почервонів, але було видно це вже звичне йому.
Оксана стояла біля столика і витирала бокали. Нікому не було цікавим її присутність. Немов частина інтерєру потрібна, але непомічена.
А в університеті дівчата чергу за ним ставили! хвасталася свекруха. Декан жартував: Максим у вас будe женихом номер один!. І справді! До Оксани скільки романів було!
Досить, мамо, мяко зупинив її Максим.
А чого такого? Оксана ж розуміє, що не єдина, засміялася Галина Петрівна. Чоловік має знати життя! А як інакше сімю будувати?
Жіночка у вишиванці кивнула:
Саме так, Галино. А для жінки корисно відразу видно, що чоловік досвідчений.
Точно! підхопила свекруха. А Оксана у нас спокійна. Не ревнива!
Всі поглянули на Оксану. Чекали її реакції. Підтвердження, що вона спокійна.
Оксана кивнула. Альтернативи не було.
Оксано, а як ви з Максимом познайомилися? поцікавилася сусідка.
Оксана збиралася відповісти, та свекруха перебила:
У банку! Він тоді менеджером став, а вона консультантом працювала. Сразу видно, дівчина серйозна, відповідальна.
Відповідальна. Як рекомендація на роботу.
Я Максиму сказала: зверни увагу на цю дівчину. Не легковажна, а домашня. Для сімї підходить!
Уявіть про тебе говорять як про товар. Підходить для сімї.
І не помилилась! вигукнула сусідка. Видно, яка майстриня! Всіх нагодувала, новосілля влаштувала.
Авжеж, гордо підтвердила Галина Петрівна. Я одразу зрозуміла: їй сімю можна довірити. Не те що нинішні лише себе люблять.
А далі найобразливіше Максим мовчав. Не перечив. Не казав: Мамо, досить. Лише сидів і слухав, як дружину обговорюють як породисту кобилу на ярмарку.
А коли вже дітки будуть? виникла незмінна тема. Галино, ти ж мрієш про онуків!
Свекруха важко зітхнула:
Дуже мрію! А молодь зараз все відкладає то робота… А час іде!
Оксана відчула жар у щоках. Тема болюча. Вже майже два роки вони з Максимом намагалися завести дитину. Оксана потай ходила по лікарях, пила вітаміни. Поки все наче гаразд, але кожен місяць приносив гіркоту.
Ну, це їхня справа, тактовно зауважила сусідка.
Звісно! погодилась свекруха. Але я кілька разів натякала пора! А роки йдуть
Оксана стиснула губи. Натякала? Вона щотижня питала: Є новини? І щораз Оксана ніяково бубоніла вибачення.
Може, вони ще не готові? обережно припустила одна з гостей.
Яка неготовність! махнула рукою Галина Петрівна. Ми у їхні роки вже народжували і нічого! Це вони думають: то не готові, се не готові. Поклик материнства ніхто не скасовував!
Оксана відійшла вікна.
Оксано! гукнула свекруха. Що ти така задумлива? Долучайся, ми тут важливе обговорюємо.
Оксана підійшла, стала поруч з кріслом Максима.
Погляньте, яка у Максима дружина слухняна, продовжила свекруха. Скажеш зробить. Не те що сучасна молодь, лише скаржаться та вимоги ставлять.
А які права у дружини? задумливо сказала сусідка. Найважливіше щоб чоловік був щасливий, сімя процвітала.
Авжеж! підтримала інша гостя. Жіноче щастя у родині й дітях.
Оксана слухала і почувала, як у грудях щось стискається. Вони говорили про неї, але не з нею.
Галино, а памятаєш першу серйозну дівчину Максима? спитала одна з жінок. Яна, здається?
Ой, не нагадуй! засміялася свекруха. Була така. Симпатична, але характер ох! Добре, що розійшлися!
А що трапилося? поцікавились гості.
Галина Петрівна значуще оглянула всіх:
Норов у неї був тяжкий. Все по-своєму хотіла, сперечалась. Не дружина, а покарання! Я Максимові сказала: Синку, подумай добре. Чи треба тобі така конфліктна?
Максим занепокоївся, але промовчав.
І правильно зробила! схвалила сусідка. Мати краще бачить, хто підходить синові. А то горе б мав.
Оксано, принеси, будь ласка, ще льоду! попросила свекруха.
Оксана мовчки взялася до справи. Відкрила морозилку, дістала лід. Дивилася на кубики в руці.
Раптом збагнула: вона не гостя цього свята, вона обслуга.
Оксана стояла на кухні з відерцем льоду, вдивляючись у вечірнє місто. З-за шибки світліли балкони сусідів там хтось жив своє життя.
З кімнати долинав сміх, розмови, співали караоке.
Оксано! гукнула свекруха. Лід принеси! І каву постав, будь ласка!
Оксана машинально увімкнула кавоварку, узяла відерце і пішла у вітальню.
А ось і наша трудівниця! весело вигукнула гостя. Оксано, чого ти така сумна? Долучайся до нас!
Та вона втомилась, махнула рукою свекруха. Весь день на ногах. Але нічого жінка все має вміти. Жіноча доля дбати про родину.
Авжеж! підтвердила сусідка. А чоловік нехай гроші заробляє.
А хіба я не заробляю? тихо запитала Оксана.
Усі обернулися. В кімнаті настала тиша.
Що ти сказала, люба? перепитала свекруха.
Хіба я не заробляю? повторила Оксана голосніше.
Максим насупився:
Оксано, до чого це?
До того, що пані Оля сказала: чоловік працює відпочиває. А я? Я не працюю?
Гості розгублено перезирнулись.
Ну працюєш, звісно, миролюбно сказала сусідка. Але це різні речі.
Які саме?
Ну зам’ялася вона. Ти консультант. А Максим керівник проектів. У нього ж більше відповідальності.
Зрозуміло. То моя робота не зовсім робота, а домашні обовязки теж мої. Виходить, я працюю і вдома, і в офісі. А Максим лише в офісі. Та відпочивати має він!
В кімнаті повисла незручна пауза.
Оксано, про що ти? роздратовано спитав Максим.
Про те, Оксана поставила відерце на стіл, що я два дні готувалася до цього новосілля. Купувала продукти, готувала, прикрашала. А сьогодні з ранку працюю без перестану. І для мене навіть місця за столом не знайшлося.
Та ми ж не навмисно! виправдовувалась свекруха. Просто з кількістю не вгадали.
З кількістю кивнула Оксана. Не подумали про мене. Бо я тут прислуга.
Оксано! суворо обірвав її Максим. Припини!
Припинити що? Казати правду?
Оксано, заспокойся, намагався втрутитися один із гостей.
Досить вже! з обуренням сказала свекруха. Перед людьми сцени влаштовувати!
А всім при гостях моє особисте життя обговорювати можна? Про дітей питати можна? Про Максимових колишніх можна?
Свекруха посіріла.
Я не хотіла
Ви згадували про Яну. Про те, як добре, що вона пішла бо мала власну думку. І всі погоджувались добре, що у Максима тепер зручна дружина.
Оксана подивилася на кожного.
А знаєте що? Яна була права! Не варто дозволяти перетворювати себе на безкоштовну помічницю!
Про що ти?! Максим підвівся.
Хочете знати, про що я мріяла сьогодні? тихо сказала Оксана. Мріяла почути: Знайомтесь, це моя дружина. Вона працює у банку, розумна й талановита. А натомість: Яка господиня, яка слухняна, підходяща для родини.
Оксано, ну чого ти
Чого я?! перебила його жорстко Оксана. Тим, що ти мовчав! Коли мама казала, що я зручна ти мовчав! Коли тітка Оля філософствувала про права дружини ти мовчав! Коли обговорювали моє особисте ти мовчав!
Голос тремтів. Сльози, які вона стримувала весь вечір, нарешті виступили.
Знаєте що? Я втомилась бути зручною!
Оксана витерла очі.
Вибачте, що зіпсувала свято. Та більше не бажаю грати роль ідеальної невістки.
І рушила до дверей.
Оксано, зупинись! крикнув Максим. Куди ти?
На балкон, просто сказала вона. Дихати. А ви святкуйте. Тільки вже без обслуговування.
Двері балкона зачинилися за її спиною. Там залишився глухий шум і музика. Тут, під зірками, Оксана, нарешті, могла бути собою.
Могла плакати.
На балконі Оксана просиділа більше години. Спочатку плакала з образи, сорому, а потім з полегшення. Потім витерла сльози й дивилася на міське мерехтіння.
З квартири долинали приглушені голоси вже лишилися лише Максим і його мама.
Не розумію, що з нею сталося! обурювалася Галина Петрівна. Перед гістьми таке влаштувати!
Мамо, може, вона не зовсім неправа, невпевнено озвався Максим.
В чому це? Не має права? Зіпсувала свято!
Оксана прислухалася.
Весь день ж працювала
І що? Я теж працювала! Та не скаржилась! Сімя то труд. Жінка своє місце має знати!
Вона гірко посміхнулася. Навіть тепер свекруха нічого не зрозуміла.
Але все ж
Не треба все ж! Поговори з нею серйозно! Поясни, як має поводитися! Бо вже зовсім обдерзкувала.
Оксана повернулася до кімнати. Максим і свекруха стояли серед брудного посуду.
Серйозна розмова гарна ідея, спокійно сказала Оксана.
Вони здригнулися.
Оксаночко, заблагала свекруха. Ну чого ти так? Ми ж не зі зла
Знаю, кивнула Оксана. Ви просто не звикли, що я говорю.
Оксано, давай все вдома обговоримо, попросив Максим.
Ні. Що тут почалось, тут і закінчиться.
Оксана сіла у крісло, де ще були гості.
Максим, завтра їду до батьків. На тиждень. Треба усе переосмислити.
Навіщо? стривожився Максим.
Вирішити, чи готова далі жити в сімї, де мене не цінують.
Оксано, не перебільшуй.
Це не перебільшення, сказала вона тихо. Це вибір. Або стосунки змінюються, або я змінюю своє життя.
Свекруха тільки скривилася:
Ото молодь! Одразу ультиматуми!
Максиме, якщо тобі дорогий наш шлюб подумай. Не як поставити мене на місце, а чому твоя дружина плакала на балконі, поки мама приймала вітання.
Через тиждень Максим приїхав до її батьків. Сидів на кухні, крутив обручку.
Оксано, повернись, прошу. Все буде по-іншому.
Оксана довго дивилася на чоловіка.
Добре. Спробуємо.
Після того Оксана більше ніколи не плакала на сімейних святах.
Бо навчилася захищати своє право на повагу.
