Справа в тому, що я дуже хотіла дитину, а мій чоловік ніколи не хотів мати дитину. І в нього на це були свої причини.
Пізніше мені таки вийшло його обдурити і я завагітніла. Як? – Краще не питайте. Я була дуже щаслива, як дізналася про вагітність.
А мій чоловік настільки на мене озлобився, що зібрав свої речі і пішов геть. Він дуже боявся мати дітей, оскільки у його рідного брата народилася дитина із заячою губою і лікарі поставили діагноз – неоперабельна.
Мій чоловік здавав з братом разом багато аналізів і виявилося, що у них існує така проблема за чоловічим родом. Тому він і не хотів дітей.
Я ж сподівалася, що з нашою дитиною все буде добре. Але народився синочок також із мінімальним таким дефектом. Мені ще в пологовому лікарі дали контакти хірурга і сказали, що навіть помітно не буде.
Коли сину був рік – чоловік зі мною розлучився. А я залишилася з сином одна. Я збирала гроші, продала деякі свої речі, лиш би зробити операцію сину. Тоді я сказала чоловіку, що хай нам допоможе, а ні – то я подам на нього в суд на аліменти.
Чоловік відмовився і сказав, що цієї дитини він не хотів, отже вона не його і взагалі я собі народила – я й повинна утримувати.
Я таки подала на чоловіка в суд, він не хотів платити аліменти, а як вирішив поїхати на заробітки – його на кордоні не пропустили. Він приїхав і стукав, навіть лупцював в мої двері зі словами:
– Аня, ти повна дура! Я їхав на заробітки, щоб заробити дитині на операцію! Як він має з таким обличчям жити! Що ти наробила!
