Ох, моя свекруха — невиправна людина. Навіть через стільки років, навіть після втрати сина, навіть не зважаючи на те, що наша донька точна копія батька… Вона не виправна і лише те й робить, що створює мені проблеми.
Свекруха одразу мене не злюбила. Можливо навіть ще до нашого знайомства вона собі напридумувала всякого, в свої фантазії повірила і одразу з порогу гнівно на мене зиркала.
Та ми, будучи молодими і сильно закоханими, не зважали на незадоволення матері про коханого. Адже ми хотіли утворити сім’ю вдвох. Свекруха тут до чого? Але от хоч і жили ми в квартирі Ореста, мого чоловіка, проте свекруха нам регулярно не давала спокою. Ну чесно! Щодня надзвонювала обом і приходила декілька разів на тиждень.
Всю вагітність і три роки декрету, я лише те й чула, що дитина не від Ореста, а я, бідна як миша з церкви, вийшла заміж за її сина лише через квартиру. Важко було це вислуховувати. А сваритись намагалася менше. Все ж під час вагітності і годування нервуватись не варто. Думаю, ви розумієте. Тому чесно терпіла. А потім до мене почались претензії, що я, бачте, не ходжу на роботу і вищу на шиї в Ореста.
Коли ж я відповідала свекрусі, що піду на роботу, якщо вона буде сидіти з донечкою, поки та не зможе ходити в садочок, та одразу переводила тему, або кидала слухавку чи йшла в іншу кімнату. Загалом, вона просто хотіла до чогось вчепитись от і все.
Коли нашій доньці виповнилось чотирнадцять років, Ореста не стало. Не звернув увагу на своє здоров’я, не пішов до лікарні, коли були підозри на хворобу, через яку в нас досі n@ нд eмiя і покинув цей світ через запалення легень.
Була в нього ця дурна звичка — казати, що якщо він ще може на ногах стояти, то це не хвороба. От і його упереджене ставлення до лікарів та лікування привели його до м0ги ли.
От тільки замість скорботи та оплакування втрати, моя свекруха заявилась в квартиру і почала скандалити.
– Зібрала речі, забрала свою байстрючку і геть з моєї власності!
– Що?!
– Що чула! Давай! Я скоро сюди орендарів приведу, тож звільняй чужу квартиру!
– Це з якої радості чужа квартира? Це квартира мого покійного чоловіка де я і наша донька — спадкоємиці!
– Спадкоємцями лише родичі можуть бути!
– А ми йому хто?
– Хто? Ти — дармоїдка і мисливця на нерухомість, а оця дитина — байстрючку, яку ти нагуляла і нав’язала моєму сину!
– Та побійтесь Бога таке казати! Ви готові відповісти за свої слова? Готові, питаюсь вас?!
– І як я буду відповідати?
– А ось так! Робимо тест ДНК! Чи є наша донька вам рідною онукою! Якщо виявиться, а це точно виявиться, що Ліза ваша онучка — ноги вашої тут більше не буде і забудете дорогу сюди!
– Добре! Давай! Але як доведуть, що ти її нагуляла, то ти ще мені гроші винна будеш!
Тут в розмову вмішався свекор:
– А давайте! Я теж хочу переконатись, що Ліза — мені рідна онука! — сказав свекор.
Свекруха в той момент якось притихла і ми вже без скандалів і бубніння поїхали робити тестування. І що ж ви думаєте? Воно показало, що Ліза рідна онука свекрусі. Я переможно дивилась на свекруху, а в тої мало зуби не повипадали від злості, так стисла їх.
Але був ще один конверт з результатами тесту. І там було вказано, що Ліза свекру… Нерідна онука! Як так? Якщо вона рідна онука свекрусі, а вона народила Ореста, то це означає, що Ореста Ліза теж рідна. Але якщо Ліза не рідна онука свекру, то це означає лише одне — Орест не був йому рідним сином.
Тепер запитання з’явились до свекрухи. Що ж вона на мене весь час наговорювала, що я нагуляла Лізу, а тут виявляється, що судила вона по собі все.
Та от тільки вона вирішила накинутись на мене, щоб відволікти увагу від цієї інформації. Буквально накинутись. Свекор відтащив її від мене і сказав, що від онуки не відмовиться, незважаючи на гени. Але от зі свекрухою в них буде довга розмова.
Після цього ця жінка не приходила на квартиру. Лише свекор. Свекруха лише плітки зводила. Дійшло до того, що навіть звинуватила мене в тому, що Орест відійшов у вічність. Але це вже геть інша історія.
