У 46 років моє життя перевернулося з ніг на голову. Спокійне розмірене життя було зруйноване. Мій чоловік, який обіцяв все життя дбати та захищати мене, вставив мені ніж у спину.
У п’ятницю вдалося раніше піти з роботи. Я працювала пекарем на хлібобулочному комбінаті. Моя колега Алевтина попросилася помінятися змінами. Вона затупить на мою, щоб я підмінила її завтра. Я погодилася. Якраз зможу наготувати чоловіку на вихідні щось смачненьке, щоб порадувати його. Останнім часом Микола сильно схуд.
Дорогою зайшла у крамницю, купила продукти й побігла додому. За іронією долі саме в цей день чоловік вирішив порозважатися зі своє коханкою прямо у нашому ліжку. Я побачила їх у всій красі. Замість того, щоб просити вибачення Коля почав кричати, щоб я вийшла з квартири. Уявляєте? Чоловік виганяв мене з мого ж дому.
Добре його видра швидше прийшла до тями. Одягнулася й пішла, повідомивши на прощання, що ще повернеться. Всі предмети у кімнаті почали плисти перед моїми очима. Присіла на диван, щоб зібрати думки докупи.
Коли Микола вийшов у вітальню влаштував мені лекцію про те, що це я винна у його зраді: «Ти давно дивилася на себе у дзеркалі? Ти потовстішала, геть перестала за собою дивитися. Обличчя все у зморшках, одяг старечий, волосся у жахливому стані. За нігті я взагалі мовчу! Від тебе постійно пахне випічкою, а мало б віяти парфумами. Хіба ж я винен, що ти більше мене не приваблюєш, як жінка! Треба було дивитися за собою!»
У мене не було сил, щоб сперечатися з цим чужим для мене чоловіком. Відколи діти покинули батьківський дім, я робила усе для того, щоб Микола був щасливим. У квартирі завжди чисто, холодильник ломиться від їжі, на столі свіжі пампушки або печиво. Одяг чистий, випрасуваний. Він палець об палець не ударить, щоб допомогти мені хоч з чимось та я й ніколи не просила.
Поки цей зрадник обливав мене брудом, я згадувала свого покійного батька. Не хотів він віддавати мене за Миколу. Чула його душа, що він буде поганим чоловіком. Батько не помилився. Як шкода, що він не зможе мене захистити. Мені навіть нікому пожалітися. Дітей завантажувати не хочу, а близьких подруг не маю. Свого часу зрозуміла, що найкраща подружка – це подушка. Поплакала, розповіла їй про свої проблеми й заспокоїлася.
Ближче до півночі мені стало легше. Микола уже давно взяв ключі від авто й пішов із квартири. Де він, що з ним – мене не цікавило! Єдине, що я зараз відчувала до цього чоловіка – цілковита ненависть. Завтра буде новий день і я це переживу. Батько вчив мене бути сильною і я буду.
В скільки я заснула не знаю, але вранці прокинулася від тупоту на кухні. Встала з ліжка, накинула на себе халат й вийшла на звук. На кухні, наче нічого й не трапилося, Микола готував сніданок. Щоправда, не мені. За кухонним столом сиділа його коханка.
Обоє повернулися в мою сторону, а потім ця мадам незадоволено запитала:
-А ти що тут робиш?
-Живу! А от що ти тут забулася – це вже інше питання!
-Мася, сказав, що це наша квартира й ми житимемо тут – єхидно відповіла вона.
«Мася» у цей час наче язик проковтнув. Мовчки перевертав яєчню і чекав, що буде далі.
-А Мася не сказав, що квартиру ми купували після весілля, значить маємо на неї рівні права?
Я не мала наміру щось доводити цій особі. Повернулася до спальні, вийшла з квартири й пішла якомога далі від цього місця. Ноги самі привели мене на могилу батька. Там відвела душу й розповіла про все, що накипіло. Хоч і відповіді ніякої не могла почути, але на душі стало легше.
Надворі почало сутеніти. Заплакана на ватних ногах вирішила повертатися додому. Я була така розсіяна, що не зрозуміла, як вийшла на проїжджу частину. Останнє, що побачила яскраве світло фар. Прийшла до тями у незнайомій кімнаті. Біля мене сидів якийсь чоловік. Коли побачив, що я при свідомості, кинувся до мене:
-Ну слава богу! Я вже думав, що заподіяв вам серйозних травм. Мене звуть Віталій. Ви потрапили під колеса мого авто. Я лікар, оглянув вас, виявив незначні пошкодження, тому у лікарню вирішив не їхати. Як ви себе почуваєте?
На це звичайне запитання я розплакалася, а потім розповіла цьому незнайомцю про все, що на мене навалилося. Віталій заборонив мені повертатися додому. Сказав, щоб я залишалася в нього скільки потрібно. Можливо це справжня дурість, але я йому повірила.
З того дня минуло декілька років. Ми з Віталієм офіційно розписані. З колишнім чоловіком розлучилася й відсудила половину квартири. Його коханка виявилася аферисткою й виманила у нього іншу частину житла. Що з ним зараз я не знаю. До сьогодні я вважаю, що батько з того світу подбав про мене й послав мені Віталія. Добре, що у мене такий хороший Янгол Охоронець.
