Мене звати Дмитро, нещодавно мені виповнилося двадцять років, зараз я ще навчаюся в університеті.
Проживаю з батьками, у нас трикімнатна квартира, разом із нами живе мій брат зі своєю сім’єю.
До недавнього часу все було добре: в одній кімнаті жив я, в іншій – батьки, а в третій брат, його дружина та син. Я дуже люблю свого племінника, ми з ним таке витворяємо, що відразу настрій покращується. Йому зараз чотири роки, це дуже цікавий вік, буває, що іноді я з ним гуляю на вулиці.
Та нещодавно до мене в кімнату зайшов брат з проханням. Мене насторожила ця розмова та я був готовий до всього, Василь попросив мене помінятися з ним кімнатами, бо моя кімната світліша:
— Малий росте, світла в кімнаті мало, а ти сам в кімнаті, – сказав брат, – тобі ж не важко, тим більше, що ти рідко буваєш вдома. Ми тоді залюбки допоможемо перенести речі, батькам я вже все сказав, вони не будуть заперечувати.
Я був шокований такою нахабністю та миритися з таким станом речей не хотів та й не збирався входити в положення брата.
— Але у вашій кімнаті балкон, твоя дружина там часто розвішує свіжовипраний одяг, ти ходиш курити, – м’яко намагався пояснити брату свою позицію, – я не хочу жити в кімнаті, яка схожа на прохідний двір.
Брат образився, його зачепили мої слова та він перестав зі мною розмовляти. Але я взагалі не розумію чому я маю мінятися та потім страждати від своєї доброти. Мені моя кімната подобається, я до неї звик. Тим більше, що я не палю і мені балкон взагалі не потрібний. Він голова сім’ї та хай знайде інше рішення в ситуації, що склалася.
Сьогодні зранку брат порушив тишу між нами та сказав усе, що його турбує:
— Ти егоїст, думаєш лише про себе, от би спробував утрьох пожити в одній кімнаті, тоді б по-іншому заговорив. А то живеш на всьому готовому, ні за харчі, ні за квартиру не платиш, дармоїд!
Я змовчати не зміг та сказав йому, що не потрібно було одружуватись та народжувати дітей не маючи власного житла. Та це не мої проблеми, що вони в такому положення. Можна ж винаймати житло, обравши таке, яке йому до вподоби. Чому він оселився з батьками та тепер звалює на мене всі свої проблеми? Я тут до чого? Я не підганяв його одружуватися та народжувати дітей.
Так, я люблю свого племінника, але чому я маю робити для нього те, чого не роблять його батьки?
Після тієї розмови мої стосунки з братом ще більше погіршились та вони з дружиною перестали зі мною спілкуватися. Найгірше, що тепер племіннику не дозволяють зі мною гратися та гуляти.
